У процесі історичного розвитку мови первинний морфемний склад слова може зазнавати змін. Відбувається злиття окремих морфем в одну (спрощення) або змінюється співвідношення між морфемами (перерозклад). Відомі також випадки ускладнення морфем.
Спрощення - це такий процес, коли членована на морфеми основа перетворюється на нечленовану. Наприклад: вікно- в минулому в основі слова виділявся корінь і суфікс -м-. У словах жир, шило, мило, знак суфікси -р-, -л-, -к- зрослися з коренями.
Перерозклад - це переміщення звукових елементів від однієї морфеми до сусідньої, в результаті чого кількість морфем залишається такою самою, але співвідношення між ними змінюється. Наприклад, у словах руками, межами у праслов'янський період -а- належало до основи, а закінчення було -ми. У такий спосіб виникають так звані складні суфікси -анин-, -чанин-, -івськ-, -анськ-, -ність-: полтавчанин, батьківський. Зрідка це явище трапляється і серед префіксів: знедолити, обезболити.
Ускладненням називається такий процес, унаслідок якого в межах морфемно нечленованих слів починають виділятися ті або інші морфеми. Наприклад, у словах ґанок, ранок виділяється суфікс -ок- за аналогією до слів свідок, випадок (З підручника).
Словотворчі засоби
Нове слово виникає на базі вже наявного в мові і сприймається як похідне, вторинне щодо того, від якого утворене. Наприклад, слова вітряк, денний сприймаються як вторинні щодо слів вітер, день. Ознаками їх похідності є мот и во в а ність їхніх значень словами, від яких вони походять, а також складніша морфемна будова.
При словотворенні основною одиницею виступає не корінь, а частина слова (або й ціле словосполучення), що мотивує значення похідного слова, є його словотворчою базою.
Твірною основою називається частина слова, від якої твориться нове, похідне слово. Наприклад:
Похідною називається основа нового слова, утворена за допомогою афіксів. До складу похідної основи, крім твірної основи, входить словотворчий афікс: суфікс, префікс, постфікс, інтерфікс (кулемет), зрідка флексія із словотворчою функцією (кум — кума).
Усі ці афікси називають у словотворі словотворчими засобами. Сукупність спільнокореневих слів, розміщених у такій послідовності, в якій вони утворювалися, становить словотвірне гніздо. Наприклад:
Залежно від того, які словотворчі засоби використовуються (чи не використовуються), розрізняються морфологічні і неморфологічні способи словотвору.
До морфологічних належать усі способи творення простих слів за допомогою афіксальних морфем, а також творення складних і складноскорочених слів та творення слів шляхом відкидання афіксів, тобто безафіксним способом (садити -> сад).
Морфологічні способи словотвору поділяються на афіксальні, осоновоскладання й абревіацію.
До афіксальних способів словотвору належать префіксальний, суфіксальний, безафіксний, постфіксальний та змішані - суфіксально-префіксальний, префіксаль-но-постфіксальний, а також флексійний.
Неморфологічні способи творення слів такі:
• 1. Морфолого-синтаксичний спосіб - це утворення похідних унаслідок переходу слів з однієї частини мови в іншу. Наприклад: Поранений тихо стогнав.
• 2. Лексико-синтаксичний спосіб - це утворення нового слова внаслідок поступового злиття (зрощення) словосполучення в одне слово. Наприклад: одинадцять, сімсот, обидва, сьогодні, горілиць, втридорога, чимдуж.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зміни в морфемній структурі слова“ на сторінці 1. Приємного читання.
