Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

Сучасна українська літературна мова

Якщо термін вільне синтаксичне словосполучення має статус усталеного синтаксичного терміна, то найменування сполучення слів не набуло ще скільки-небудь чіткої термінологічної визначеності. Будь-яке словосполучення є одночасно сполученням слів, проте не кожне сполучення слів є синтаксичним словосполученням.

Синтаксичні (вільні) — це такі словосполучення, що позначають складне поняття, у якому кожне слово не має суворої закріпленості з іншим словом.

Стійкі сполучення слів являють собою цілий блок, що передає одне поняття, а всі слова об'єднані одним (переважно переносним) значенням.

У таких словосполученнях заміна слова іншим руйнує цінність значення всієї сполуки.

Розрізняються такі більш чи менш продуктивні різновиди (типи, групи) сполучень слів:

• 1. Лексичні сполучення слів. Становлять лексико-граматичну єдність двох чи більше повнозначних слів (часто ускладнених службовим словом), яка синтаксично не членується, виражає одне поняття, виступає одним членом речення: Львівська область, Атлантичний океан, Далекий Схід, білий вірш, мовний апарат людини, неозначена форма дієслова, чорне золото, космічний корабель.

• 2. Фразеологічні (ідіоматичні та інші) сполучення слів. Подібно до синтаксично нерозкладних лексичних сполучень слів фразеологічні сполучення слів виражають одне цілісне, нерозкладне поняття, виконують роль одного члена речення, загалом належать до образних засобів мови, мають здебільшого тропеїчне значення, семантично можуть дорівнювати окремому слову: покласти зуби на поличку (голодувати), бити байдики (байдикувати, нічого не робити), піймати облизня. пасти задніх, збити з пантелику, накивати п ятами, пекти раки, замилювати очі, ні пари з уст, обстріляний птах (бувала людина), святий та божий (непогрішний; іронічне), брати (взяти) участь, крутити носом.

• 3. Сполучення слів, які становлять аналітичні (складені) форми слів: буду конспектувати (форма дієслова недоконаного виду в майбутньому часі), більш ефективний (форма вищого ступеня прикметника), найбільш вразливий (форма найвищого ступеня прикметника).

• 4. Поєднання слів з однією функцією: а) того самого іменника в різних відмінкових формах з прийменником чи без нього: день за днем, з дня на день, робота роботою; б) двох дієслів у якійсь одній формі: піду подивлюся, посиджу послухаю; в) поєднання інфінітива з дієвідмінюваною формою того самого дієслова: послухати послухаю, зробити зроблю, заспівати заспіваю.

• 5. Прийменниково-іменне сполучення слів: понад берегом, над Азовським морем, на уроці.

• 6. Сполучення слів у функції звертань як синтаксично ізольованих частин речення (не членів речення!), які бувають двох типів: а) сурядними сполученнями слів: Тату, бабусю, дивіться, це ж ваш Юрась! (О. Іваненко); б) підрядними сполученнями слів: Лети ж, моя думо, моя люта муко! (Т. Шевченко); коли друге уточнює перше за певною ознакою (прикладка).

• 7. Сполучення слів у функції вставних елементів — синтаксично ізольованих частин речення: Можна сказати, готових формул в правдивому творі мистецтва немає і не може бути (М. Євшан).

• 8. Сполучення слів, утворене поєднанням дієслова з часткою: читайте ж, зробив би.

• 9. Найпізніші поєднання службових слів, ужитих у функції слів-речень - синтаксично нечленованих конструкцій: Саме так. Та ні. Он як? Ось воно дві і под.

У найбільш загальному плані будь-яке словосполучення чи сполучення слів може бути назване синтаксичною конструкцією чи просто конструкцією.

Типи словосполучень за способом вираження головного слова

Роль головного слова в підрядних словосполученнях може виконувати повнозначне слово, що належить до будь-якої частини мови: іменника, прикметника, числівника, займенника, дієслова, прислівника. Отже, за способом вираження головного слова можна виділити шість типів словосполучень. Проте повнозначне слово може бути і залежним у словосполученні, тому в кожному із типів словосполучень можна виділити шість його підтипів (наприклад, іменникові поділяються на іменниково-іменникові, іменниково-прикметникові, іменниково-числівникові, іменниково-займенникові, іменниково-дієслівні та іменниково-прислівникові).

У сучасній українській мові частота вживання різних словосполучень не однакова. Так, наприклад, дуже часто вживаються іменниково-прикметникові словосполучення, а прикметниково-дієслівні, прикметниково-числівникові - поодиноко.

Типи підрядних словосполучень за морфологічним вираженням головного слова

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові
  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту