Просте односкладне речення

Сучасна українська літературна мова


Загальна характеристика односкладних речень


Односкладні речення - це такий тип простого речення, організуючим членом якого є один головний член. Головний член односкладного речення називає предмет або явище і разом з тим стверджує його наявність, характеризує дію в її зв'язку з пред-мегом, виражає відношення до дійсності. Односкладні речення для вияву повноти, своєрідного характеру синтаксичної будови та об'єктивно-суб'єктивного змісту не потребують доповнення їх другим головним членом.

Односкладні речення можуть бути поширеними й непоширеними: Весна. Весна! Люблю тебе, весно! (П. Усенко).

За морфологічними ознаками головного члена односкладні речення поділяються иа іменні та дієслівні.

За значенням іменні односкладні речення поділяються на два підтипи -1) номінативні (називні) і 2) вокативні. Наприклад: 1. Плач рідної мови (Б. Леи кий). 2. Рідна мова, рідна мова! (А. Метл инський).

Головний член дієслівних речень, виражений дієсловом, формально співвідноситься з присудком двоскладного речення: Стою. Дивлюся на дніпровські схили (Л. Костенко).

Дієслівні речення поділяються на п'ять підтипів: 1) означено-особові; 2) неозначено-особові; 3) узагальнено-особові; 4) безособові; 5) інфінітивні.

Речення з головним членом, вираженим прислівником, відноситься до безособових: 3 нею тепло, надійно (А. Шиян).

Головний член односкладного речений

Засоби вираженняФункціонує в реченні .Приклади
Дієслівний
дієвідмінювані форми дієсловаозначено-особовому неозначено-особовому узагальнено-особовомуНашу любов, як весняну зірку, Не кину вітру, не дам на розлуку (А. Малишко); Сяйте, зорі, сяйте, чисті! Сипте огнецвіт (М. Вороний); Здавалось, не жито молотять, А землю б'ють За те, що бідно людям вродила (Д. Онковнч); Обійди їх [проблеми]... / не здумай хитрити -будеш потім латати дірки. На латаному ж далеко не зайдеш (М. Олійник).
форма безособового дієсловабезособовомуСвітало, Зайшов уже місяць (0. Довженко).
особове дієслово, вжите в безособовому значеннібезособовомуОбсіялись. Притихло до пори. Одгомоніло і вляглось повсюди (М. Луків).
безособові форми не було, немає; не сталобезособовому/ не було в мене ніякої думки в голові · (І. Нечуй-Левицький); Небо зимне більша, і · глибша серце - болю дна немає (С. Йовенко).
форма інфінітива при фазовій або модальній зв'язцібезособовомуВидно, з доброї честі Із лютої муки козакові можна жить на землі і сміятись тому козакові (А. Малишко).
безособово-предикативний прислівник з інфінітивомбезособовомуДобре згадувать в лютому про полуниці (К. Герасименко).
незмінна предикативна форма на -но, -тобезособовомуТобі дано і вірити, й кохати. А що мені? · (Л. Костенко); Пройдено багато сіл, містечок, · хуторів (А. Шиян).
незалежний інфінітивінфінітивномуСловами серденька не одурити (Леся Українка); А й справді, що сердешній говорити? Яке життя? Марко її убитий... (М. Рильський).
Прислівниковий
предикативний прислівникбезособовому/ справді було гарно на ниві, несказанно гарно! (М. Коцюбинський).
Іменниковий
іменник у називному відмінкуномінативному...Зима, фуга, буруни, іще буруни... Потяг, залізниця, й рейки, рейки в степ (М. Хвильовий); Ось і табір (0. Олесь).
іменник у кличному відмінкувокативному0 найвища гора! Мають ймення береза і клен, Хто придумав, скажіть: "Безіменні могили"?! (Б. Олійник); Гей ти, коню мій буланий! Гей, озвися... (0. Олесь).
іменник у родовому відмінку множиниґенітивномуА птахів! А квітів! Це ж райський куточок! (Л. Шиян).


Внесок мовознавців у вивчення односкладних речень


Речення з одним головним членом здавна привертали увагу вчених. Однак і в сучасному мовознавстві нема однозначного тлумачення, чіткого окреслення об'єкта дослідження. Виокремлення формально-граматичного, семантико-синтаксич-ного і комунікативного аспектів синтаксису сприяє уточненню поняття одно-складносгі з формально-граматичного і семантичного погляду.

Представники логіко-граматичного напряму (М. Греч, О. Востоков, Ф. Буслаєв) розглядали односкладні речення як неповні, оскільки вони вважали, шо в реченні як синтаксичній одиниці обов'язковою є двочленність структури, допускаючи при цьому пропуск одного з головних членів речення-судження. При цьому в реченні обов'язкова наявність присудка. Тому номінативні речення трактувались як неповні.

Присудок як найважливіший компонент речення розглядався представниками психологічного і формально-граматичного напрямів (О. Потебня, П. Фортунатов, Д. Овсянико-Куликовський, М. Петерсон, Д. Кудрявський). Головний член односкладного речення, виражений називним відмінком іменника, визначався як присудок. Так, П. Фортунатов у реченні Пожежа визначає слово пожежа як психологічний присудок, а психологічним підметом, на його думку, є уявлення про полум'я, дим, які він щойно бачив. О. Руднєв зазначає з цього приводу: "Це означає, що П. Фортунатов, підходячи до характеристики односкладного речення з психологічної точки зору, розглядає підмет і присудок не з боку вираження в мові взаємозв'язку явищ реальної дійсності, а з погляду поєднання безпосереднього сприйняття явища зі словесним позначенням його в мові (реченні)".

Вагомий внесок у вивчення односкладних речень уніс О. Шахматов. На його думку, в односкладних реченнях чітко не виражені ні підмет, ні присудок, тому слід стверджувати тільки про головний член речення, який формально можна ототожнювати з підметом чи присудком.

Саме на погляди О. Шахматова спирається більшість сучасних мовознавців при встановленні типів односкладних речень та характеристиці головного члена.

За морфологічним вираженням головного члена речення О. Пєшковський виділяє дієслівні безособові, дієслівні неозначено-особові, номінативні та інфінітивні речення.

Українські мовознавці поступово запроваджували свою термінологію. О. Си-нявський виділив безпідметові речення, речення з відносною безпідметовістю (неозначено-особові та узагальнено-особові), безприсудкові речення (називні); Л. Булаховський - безособові і відносно-безособові речення, називні. В академічному синтаксисі української мови використано усталену в сучасному східнослов'янському мовознавстві класифікацію односкладних речень, за якою виділяють односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні та номінативні речення.

Проте і нині спостерігаються спроби удосконалити існуючу класифікацію односкладних речень, і. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська навіть замінюють термін "односкладні речення" на "одноядерні речення", які поділяють на одноядер-но-двокомпонентні й одноядерно-однокомпонентні. Найбільше дискусій із приводу означено-особових, неозначено-особових і узагальнено-особових речень, які деякі вчені залишають поза межами односкладних речень.

На думку А. Загнітка, розглядати односкладні речення слід з урахуванням нерівнорядності формально-граматичної і семантико-синтаксичної площин речен-нєвої структури, а також нерівнорядності всіх типів односкладних речень, "оскільки з-поміж них вирізняються речення з яскраво вираженою особовою семантикою". Саме це й зумовлює віднесення означено-особових, неозначено-особових, узагальнено-особових односкладних речень до двоскладних (В. Сімович, Ю. Шерех, І. Вихованець, Н. Шведова, Г. Золотова). Не викликає сумнівів статус безособових речень.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Просте односкладне речення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення
  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту