Питальні слова-речення, характеризуючись питальною інтонацією, виражаються стверджувальними і питальними словами так, ні, модальними словами добре, правильно, вірно, невірно, дійсно, справді, частками хіба, невже, навряд, га і т. ін., наприклад: - Що везем? - враз наче бомба рветься біля гарби. Дядько кидається, як спросоння: - Га? (Петро Панч).
Виділяють кілька груп питальних слів-речень:
• а) у яких стверджувальні, заперечні чи модальні слова вимагають від співрозмовника прямої відповіді на поставлене запитання, наприклад: -На гарбі сидітимеш, коні поганятимеш. Добре? - "Добре" (Остап Вишня). Окремим різновидом цих слів-речень є структури, що мають характер перепитування, уточнення відповіді, наприклад: - А Круп 'як тікає? - "Ні". - Ні? (М. Стельмах); -А курей на буряки вивозила? - "Ні". - Ні? А чому ні? (Остап Вишня);
• б) у яких у непрямому запитанні втілені вагання, сумнів, подив та інші емоційні відтінки. Це слова-речення Хіба? Справді? Невже? Та ну? Овва? та ін., наприклад: -Яка радість у нас, Дмитре... - "Невже?" (М. Стельмах); - Мій дух, парубче, не боїться тебе. - "Овва?" - Штереверя взявся в боки перед професором, здивований (О. Гончар); - Іду назад, а він з собакою: йде й балака, наче до корішка. - "Та ну?" (І. Микитснко);
• в) які виражають спонукання до певних учинків, дій. Найчастіше таку функцію виконує частка ну, яка може супроводжуватись іншими словами, наприклад: Другого дня ввечері вертався Хома від пана. - Ну? - зустріла його на порозі Хима. - "Дав. П'ять дав на відробітки, на буряки" (М. Коцюбинський); —Антон Кузьмич? — "Ну?"
• Це Таня, доброго ранку. — "Ну?" — Я хотіла вам нагадати... — "Ну?" — Що як секретар журі ви масте бути на півгодини раніше (П. Загрсбсльний).
Спонукальні слова-речення
Спонукальні слова-речення виражають спонукання: наказ, заклик, прохання тощо, одночасно вказуючи на емоційну реакцію мовця в певній ситуації. Функцію таких речень виконують вигуки і близькі до них слова, зокрема геть, годі, гайда, гей, марш, стоп, ура, караул, точка, шабаш, ґвалт, цить, ну, ша, доволі та ін., наприклад: Пані Наталя перша скочила з місця. - Геть! — скрикнула вона тонко й пронизувано. -Геть!-Вона ще дітей мені поріже!.. Жени її геть!.. (М. Коцюбинський); —Годі! годі!
• кричав, переводячи духа, господар. — Музико! годі, перестань! (Панас Мирний); -Отамане! - "Тут". - Гайда! (Б. Грінченко); -Матросе, Матросе, дивися! - "Цить",
• відповів безгучним шепотом Матрос (І. Микитснко).
Своєрідними спонукальними словами-реченнями є звертання до свійських тварин, наприклад: У дядька одна надія на коней: — Но, кляті! (Петро Панч); — Тпру! Де ж це ми? (С. Скляренко); - Вйо! - спокійно гукнув на коня! (М. Стельмах).
Емоційно-оцінні слова-речення
Емоційно-оцінні слова-речення являють собою реакцію мовця нате, що відбувається. Реакція, будучи позитивною чи негативною, є водночас емоційною й оцінною, про що засвідчує контекст, наприклад:
• Дядино, Сергію, ви не сердитесь на мене? Зареготав Сергій:
• О! - каже. — Видумай ще що. А дядина:
• Хіба ти що винна?
Почервоніла Оленка, й нічого (А. Тесленко). Емоційно-оцінні слова-речення поділяють на вигукові та іменникові.
1. Емоційно-оцінні вигукові слова-речення. Виражають емоційно-оцінне ставлення мовця до певних явищ за допомогою вигуків, словосполук вигукового типу а, о, е, у; от, ей, ех, ах, ой, ох, тьху, ага, овва, ого, ба, ось як тощо. Вони багатші на модально-експресивні відтінки від інших тилів слів-речснь, оскільки виражаються вигуками - виразниками емоцій, волевиявлень, афектів. Експресивно-модальні значення вигуків розкриваються через ремарки, авторські слова, контекст, наприклад: - Ой! -скрикнув Остап, ухопившись за груди, і захитався (М. Коцюбинський); - Ого! та й ти чимало зібрала з свого хазяйства! - сказав Воздвиженський, трясучи Мартиним скарбом. — "Ого! та й ти, бачу, не все програв у карти!" - весело сказала Марта, підіймаючи рукою добрий капшук з грішми (І. Нечуй-Левицький); - Тьху! - лайнувся Тихін, і Ларивон поспішно зник у хаті (К. Пісоцький).
Поширеними є також емоційно-оцінні вигукові слова-речення із застиглою формою називного та кличного відмінків, наприклад: Ой леле! жартуючи, я розказав найщиріші свої почування (Леся Українка); - Ой, лишечко! - Ще. борони боже, й поляже отам надворі під кулями!-бідкалась Галя жартівливо (І. Нечуй-Левицький); Го еподи! Коли ж справедливість запанує на світі? (Ю. Смолич).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Питальні слова-речення“ на сторінці 1. Приємного читання.
