Односкладні номінативні речення

Сучасна українська літературна мова

З-поміж інших типів односкладних речень номінативні вирізняються тим, що за способом вираження головного члена належать до іменних конструкцій.

Ці речення упродовж тривалого часу не виокремлювали і трактували як неповні двоскладні, безособові тощо. В українській синтаксичній науці кінця XIX - початку XX ст. як односкладні речення їх розглядали В. Возняк, В. Гнатюк, М. Грунський, П. Залозний, О. Курило, К. Німчинов, І. Огієнко та ін. Наприклад, О. Шахматов серед номінативних іменних односкладних речень виділив: односкладні безприсудково-підметові речення (іменні номінативні, кількісно-іменні, іменні генітивні, займен-никово-генітивні, прийменниково-іменні) та односкладні присудково-без-підметові речення.

Подальші дослідження пов'язані з диференціацією номінативних речень.

Функція номінації (називання) у мові реалізується через форму номінативних речень. Головний член цих речень виражається іменником у називному відмінку, а також кількісно-іменним словосполученням і займенником, наприклад: Ніжні сутінки. Вечір (О. Бердник); Осінь, ніч, темрява (О. Гончар); Небо. Кручі. Провалля . Вода. Сонце. Чайки. Високі хвилі (В. Стус); Новий жовтий високий дім (М. Коцюбинський); Два літа. Три літа. А там дивись і в школу помандрує (Я. Мельник); Вона! Боже, справді вона (В. Самійленко). Відмітною рисою номінативних речень є конс-татувальна інтонація. Конструкцію типу Пізня осінь можна трактувати по-різному: як двоскладне речення (осінь - підмет, пізня - іменна частина складеного присудка) і як односкладне (пізня - узгоджене означення, осінь - головний член односкладного номінативного речення).

Номінативні речення можуть бути поширеними і непоширеними. Поширені включають означення та додатки, залежні від головного члена в називному відмінку, наприклад: Скрегіт, рев заліза, удар чадної хвилі (О. Гончар); Приглушений гамір табору (Н. Рибак); Ночі солов'їні, і заводу дим, і зірниці сині над Дніпром моїй (В. Сосюра); Спокійні очі, сива голова, жорстка кирея кольору нічного (Л. Костенко).

Номінативні речення здебільшого функціонують як самостійні прості речення. Однак вони можуть бути головними реченнями в складнопідрядних з підрядними означальними, наприклад: Бюро письменників, яким він буде платити не від сторінки чи рядка, а помісячна (І. Вільде).

Існує кілька підходів щодо кваліфікації головного члена номінативних речень. Одні вчені (О. Потебня, П. Фортунатов, О. Пєшковський) визначають головний член номінативних речень як присудок, інші - як підмет (Д. Овсянико-Куликовський, В. Богородицький, Л. Булаховський), треті (О. Мельничук, І. Вихованець) вважають його тільки головним членом, четверті (О. Шахматов, Є. Галкіна-Федорук) диференціюють номінативні речення на підметові та присудкові.

Через відсутність у номінативних реченнях дієслівних засобів вираження граматичних значень часу і способу зміст їх сприймають у площині синтаксичного теперішнього часу, наприклад: Шляхи і степ.., вітри і вітряки... Озимина, шипшина і тополі... І спокій повнить груди і думки... (М. Вінграновський); Земляінебо. Вони для нього все (І. Цюпа); Могили, пам 'ятники, обеліски. І в кожному містечку і селі мовчазні й промовисті гранітні плити скорботи, на скрижалях яких висічені імена всіх земляків, тих, що загинули на огненних фронтах війни і не повернулися додому, ото хіба що вкарбовані навіки на граніті... (І. Цюпа). Л. Булаховський у зв'язку з цим зазначає, що час номінативних речень визначається сусідніми реченнями - двоскладними або безособовими. Проте беззастережно погодитися з висловленою думкою не можна: поза контекстом номінативні речення сприймаються в площині теперішнього часу. В минулому чи майбутньому часі, в умовному чи наказовому способі їм відповідають двоскладні речення. Так, речення Весна є номінативним, тимчасом як речення Була весна, Буде весна, Була б весна, Хай буде весна є двоскладними.

З огляду на значення та структуру номінативних речень виділяють кілька їх різновидів.

• 1. Буттєві номінативні речення. Виконують описову функцію і використовуються за умови, коли в усній чи писемній формі необхідно зафіксувати існування, наявність певного явища, предмета, факту, події, часу, названих прямим відмінком. Вони поширені в усіх стилях мови, зокрема в художньому, де вживаються в описах, особливо в ремарках, стисло передаючи обстановку, назви дійових осіб, зауваження до певної Ситуації тощо, наприклад: Став, гребля, млин, річечка, став - так майже колом оперізувало величезний, плескатий горб, покартований чотирикутниками полія, покраяний смугами доріг, поцяткований зеленими кучугурами дерев (Ю. Смо-лич); Неділя. У затишному закутку парку, під густими кущами бузку, примостився студент-заочник (І. Сочивець); Буковинські Карпати. Гора біля гори стоять у німій величі, одягнені в смерекові ліси (О. Кобилянська); Ніжні сутінки, вечір. Летять навстріч списи лісових верхів'їв, розступаються лісові велети... (О. Бердник); Рябко, і дощ, і з вітром цвіт, і мамалига, й небо з богом, і пізній розум з ранніх літ, і ранні рани за порогом (М. Вінграновський).

• 2. Вказівні номінативні речення, У них значення буттєвості, існування ускладнюється значенням вказівності, що морфологічно виражається частками ось, от, он, онде, осьде та ін., наприклад: Ось уже й мур. Ось уже й вікна (В. Винниченко); Ось нарешті й школа (Б. Грінченко); От і кабінет головного гідролога (М. Чабанівський); Ось і центр (І. Вільде); Ось місяць, зорі, солов'ї(П. Тичина).

• 3. Оцінні номінативні речення. Поєднують номінацію предмета та його емоційну оцінку, їх диференціюють на оцінно-стверджувальні речення, наприклад: Справді славна дівчина (М. Стельмах) та оцінно-окличні: Освіта! Прекрасне прийдешнє! (Ю. Смолич); Дев ять літ праці!.. Праці щирої, повсякчасної, такої, що всі Ті радощі й болі стали її особистими радощами й болями (Б. Грінченко); Сини краю козацького. Міць! Надія! (О. Гончар). В оцінно-окличних реченнях часто використовуються займенники який, такий, форма що за та ін., наприклад: Які гіганти! (О. Гончар); Ох, яка ж краса! Сад увесь убрався в іній (П. Тичина); —Гляньте, яка ніч! Яка ніч! (С. Ва-сильченко).

• 4. Власне називні речення. До них належать номінативні речення, що є назвами установ, книг, журналів, картин, газет, музичних творів, написами на вивісках та ін., наприклад: Міністерство освіти і науки України; Рівненський державний гуманітарний університет; "Собор" (назва роману О. Гончара).

• 5. "Називний уявлення". Це особливий різновид номінативних речень, уперше виділений О. Пєшковським. Таке речення констатує уявлення про предмет, стверджуючи наявність предмета чи його необхідність. Після нього іде відповідний коментар, наприклад: Дорога! Як багато вона може розповісти допитливому серцю, навіяти і радість, і журу, воскресити в нам 'яті давні перекази і бувальщини... (І. Цюпа); Син! Дванадцять років, а вже біжить на поміч (М. Стельмах).

Деякі вчені виділяють спонукальні (спонукально-бажальні) номінативні речення. Так, П. Дудик зазначає, що такі речення являють собою усталені в мові виробничі та військові команди, накази, категоричні вимоги та рекомендації щось зробити, наприклад: - Документи! - "Документи у нас, товаришу, різні", - сказав повстанець.., (О. Довженко). На наш погляд, такі структури можуть бути кваліфіковані як еліптичні двоскладні чи односкладні речення, оскільки вони завжди містять підтекст, що може реалізуватися в двоскладних та односкладних конструкціях.

Отже, односкладні речення класифікують з урахуванням формально-граматичних і семантичних ознак. Найбільш прийнятною є класифікація, за якою виділяють означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні та номінативні речення.

Односкладні номінативні речення поділяються на різновиди залежно від відмінкової форми головного члена на номінативні, генітивні та вокативні.

Номінативні (називні) односкладні речення - це такі комунікативні структури, головний член яких виражено номінативом (називним відмінком іменника, займенника, числівника). Вони виражають наявність, буття предмета чи явища. На це, основне, значення можуть нашаровуватися інші, що служить підставою для семантичної класифікації номінативних структур на:

• буттєві (юнстатуючі): Вечір. Ніч (П. Тичина);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Односкладні номінативні речення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення
  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту