Речення із вставними і вставленими компонентами

Сучасна українська літературна мова

Вставні і вставлені компоненти здебільшого диференціюють за ознакою модальності. Вставні слова, словосполучення, речення є одним із найпоширеніших засобів вираження суб'єктивної модальності. Вставлені конструкції репрезентують об'єктивну модальність.

Вставні компоненти

Вставні компоненти (слова, словосполучення, речення) - мовні одиниці, що виявляють ставлення мовця до висловлюваної ним думки і виражають різні модальні значення (можливості, сумніву та ін.).

Невелику групу вставних слів становлять модальні елементи відприкметникового. відзайменникового та відчислівникового походження (основне, головне, власне, проте, втім, по-перше, по-друге).

Вставні слова, що виражають емоційну оцінку повідомлюваного в реченні факту (на щастя, на жаль, на зло, на диво, на радість, на біду та ін.), послідовність викладу (наприклад, навпаки, насамперед, по-перше, по-друге, крім того, таким чином, зокрема), розглядають як такі, що не належать до модальних.

Вставні речення, як правило, прості; вони можуть бути двоскладними і односкладними, наприклад: Роби розумно, кажуть люди, не так, як робить Яловець (Л. Глібов); На устах, відчував він, стриміли уже слова (Б. Лспкий); Трава у полі, як там кажуть, аж шумить, лізучи з землі (Г. Квітка-Основ'яненко). Похідними від речень є вставні слова типу кажуть, вважають, думають (походять з односкладних неозначено-особових речень), знаєш, чуєш, слухай (походять з односкладних означено-особових речень).

Часто в сучасній українській мові використовуються вставні однослівні та кілька-слівні односкладні безособові й інфінітивні речення. Зокрема слова типу пам 'ята-ється, бачиться, гадалось, міркувалось с вставними реченнями, що можуть трансформуватися у головні в складнопідрядному реченні, наприклад: Пам 'ятається, тут водились і качки, і різна водоплаваюча птиця (Остап Вишня) — Пам'ятається, що тут водились і качки, і різна водоплаваюча птиця. Деколи вставні речення можуть поєднуватися з основним реченням за допомогою сполучників як, що, наприклад: Береговенко, як здавалося мені, з недовір 'ям глянув і підморгнув (Ю. Збанацький); Довгий коридор був, як і треба було сподіватися, порожній (І. Багмут).

Класифікації вставних одиниць грунтуються на їх семантиці та оцінці повідомлюваного, що міститься в них. Залежно від цього виділяють такі групи вставних компонентів:

• 1) вставні слова, словосполучення й речення, що виражають ступінь вірогідності повідомлюваного (так звана гіпотетична та констатуюча модальність, що передається словами типу мабуть, певно, може, видно, здається, очевидно, безумовно, безперечно, дійсно, справді, природно, певна річ, правду кажучи і т. ін.), наприклад: Промова, здається, удалась йому (М. Коцюбинський); Ти, може, спиш зараз, тобі байдуже, що я тут мучусь (М. Коцюбинський); Повітря було таке чисте йлегке, що, здається, груди не втягали його, а само воно лилось в груди (І. Нечуй - Л евицький); Годі, мабуть, спати (С. Васил ьченко); Здавалось, табун гарячих коней потрапив на трясовину і мовчки чекає на свою загибель (Петро Панч);

• 2) вставні одиниці, що передають зв'язок думок, послідовність їх викладу чи логічне завершення цього викладу (таким чином, словом, до речі, по-перше, головне, нарешті, навпаки, зокрема, однак, в усякому разі та ін.), наприклад: А головне, є в хлопченяті, внукові його, гострий до життя інтерес, до кожної найдрібнішої його часточки! (К. Пісоцький); Втім, Тихін і сам відчув у собі давно забутий до грибів азарт (К. Пісоцький); Власне, Бронька нічого такого й не намагався згадати (Ю. Смолич); Словом, Броньчину розповідь треба переповісти своїми словами (Ю. Смолич);

• 3) вставні слова, словосполучення і речення на позначення джерела повідомлення (за словами..., на думку..., по-моєму, за повідомленням..., кажуть, за висловом... тощо), наприклад: Як сказано було вже на початку цієї достовірної історії, отець Кирило Іванович, або Кирило Матерборзький, як говорилося у Києві, запросив Грицька Пісченка до себе на неділю у гостину (М. Гру шевський);

• 4) вставні компоненти, що виражають емоційний стан мовця, його почуття (на лихо, на горе, на жаль, на біду, на радість, як на гріх, на диво та ін.), наприклад: Як на лихо, забарилась вона в сусідів (Марко Вовчок); На щастя, моя подальша доля склалася не так, як багато того прагнули (В. Підмогильний); Як на гріх, трапляюся пригода за пригодою (М. Руденко); На жаль, тут не було ніяких сумнівів: донька не повернеться (Ю. Лновськнй);

• 5) вставні слова, словосполучення і речення на позначення характеру висловлення, способу передавання думки, типу її оформлення (так би мовити, іншими словами, власне кажучи, сказати по правді, правду кажучи та ін.), наприклад: Пишу цей матеріал в умовах, сказати, не зовсім прийнятних (М. Хвильовий); Хоч. правду кажучи, Я й так не зморений (Д. Ткач);

• 6) вставні слова, словосполучення і речення, що передають звернення до співбесідника і вживаються з метою привернення уваги читача (слухача) (даруйте, вибачте, пам 'ятаєте, відчуваєте, бачиш, чуєш і т. ін.), наприклад: 3 авіабомби дуже просто можна зробити путящу, як говориш ти, міну? (М, Стельмах); А мене, повинна тобі сказати, звуть Мартою Гаврилівною (В. Козаченко); Я знаю село, повірте, зовсім не з книг та викривлених фільмів, з яких ніколи правди не дізнаєшся (О. Чорногуз); Я, пам 'ятаєте, приїздив до вас як автор (Ю. Яновський). М. Каранська зазначає, що такі вставні елементи допомагають мовцеві порозумітися зі слухачами.

Вставлені компоненти

Вставлені компоненти (слова, словосполучення, речення) - мовні одиниці, що передають додаткові, побіжні повідомлення, перериваючи основне висловлення за допомогою інтонації вставленості.

Вставлені речення можуть бути двоскладними та односкладними, наприклад: Одного разу — у Пилипівку то було - надворі завірюха куйовдила, буря сумно вила у димар, холод у хату перся (Панас Мирний); Натомість прийшла вість про вибір короля, а заразом і лист від новообраного Яна Казимира до Хмельницького, де він, дякуючи за "афект" до нього (Хмельницький ратував дуже за його вибір) обіцяв задовольнити жадання козаків та хотів, аби Хмельницький відвів своє військо "на Україну" чекати королівських комісарів (М. Грушевський).

Часто вставленими є складні елементарні та складні багатокомпонентні речення, наприклад: Оврам і Валя були в такому віці (йому перебігло за сорок, їй давно перестрибнуло за тридцять), коли, здасться, вже все унормувалося, ввійшло у свою колію: з яр марку, правда, ще ранувато, а машина повна, пальне в запасі - їдь і смійся (Б. Харчук); На цім гармані (власне, це був звичайний тік, бо молотити ми мали найпримітивнішим способом - ціпами) ми мали обмолотити наших "клієнтів" із цього кутка села: Стецюр Вівдю і Мотрю, їхню сусідку та ще одну молодицю, що мешкала трохи віддаля (Ю. Смолич).

Вставлені одиниці деколи мають форму частин складнопідрядних речень, наприклад: Цей герой (коли його можна так назвати) виявився незакоріненим у тканині твору (П. Загребельний); Коли швейцар сердитий завчасно застеріг, що навіть молодим не варто (хоч то й як дотепно) вікна бити (М. Рильський).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Речення із вставними і вставленими компонентами“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами
  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту