Підмет. Способи вираження підмета
Головні члени речення.
Підмет і присудок є структурно необхідними членами двоскладного речення, через них виражається предикативність - найважливіша граматична ознака комунікативної синтаксичної конструкції. Причому дієслівний присудок здатен повною мірою реалізовувати і значення модальності, часу та особи (персональності) через відповідні морфологічні форми способу, часу, особи. Те, що у парі головних членів підметові відводять провідну роль, більшою мірою продиктовано традицією, а не граматичною реальністю.
Підмет — головний член двоскладного речення, до якого відноситься присудок. Він граматично не залежить від інших членів речення.
Основним засобом вираження підмета є іменник чи іменниковий займенник (особовий, питальний, неозначений та інші, які відповідають на питання хто? що?) у називному відмінку. Але підмет може виражатися й іншими самостійними чи навіть службовими словами, лексичними та синтаксичними словосполученнями Й цілими реченнями, якщо вони вживаються в значенні іменника у називному відмінку.
Погляди мовознавців щодо визначення підмета
У східнослов'янському мовознавстві представники логістичної граматики визначали підмет як предмет, про який судять. З часом для визначення підмета стали залучати відомості про формальні засоби його вираження. О. Потебня, Д. Овсяни-ко-Куликовський трактували підмет, грунтуючись на понятті про присудок. Мовознавці здебільшого визначали підмет як головний член панівного складу.
Поняття підмета в сучасному мовознавстві звичайно виводять із поняття про структурну схему речення і його семантичні компоненти. Підмет є першим компонентом структурної схеми, виражається називним відмінком і має значення семантичного суб'єкта. Визнаючи підмет одним із головних компонентів речення, його зв'язок із присудком як другим головним членом, учені надають підметові різний статус: незалежного члена (Л. Блумфільд, І. Мєщанінов та ін.), панівного над присудком (О. Шахматов, О. Пєшковський, О. Сиирницький та ін.), залежного від присудка І зумовленого ним члена (О. Потебня, В. Алмоні та ін.). Сучасні мовознавці розв'язують цю проблему, виходячи з валентності дієслова-присудка. І. Вихованець визначає позиції підмета і присудка у формально-синтаксичному плані як рівноправні, взаємозумовлені, що формують елементарну формально-синтаксичну структуру двоскладного речення.
Сучасні українські мовознавці І. Вихованець, А. Загнітко, Н. Іваницька виділяють формальні і семантичні (кваліфікаційні) ознаки підмета:
• входження до структурної схеми речення як її головного члена;
• позначення носія предикативної ознаки;
• у типових випадках співвідносність із темою при актуальному членуванні речення;
• співвідносність із суб'єктною позицією семантико-синтаксичної структури речення;
• вираження відмінковою формою - називним відмінком іменника;
• перебування у двобічному (предикативному) зв'язку з присудком:
• поєднання з присудком способом (формою) предикативного зв'язку - координацією;
• типова позиція перед присудком.
З огляду на структуру підмети класифікують на прості і складені.
Простий підмет
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні члени речення“ на сторінці 1. Приємного читання.
