Джерела фразеології

Сучасна українська літературна мова

За походженням фразеологізми визначаються: 1) спільнослов'янські: мати зуб (на когось), водити за носа, з голови до п 'ят, як на долоні;) Спільносхіднослов'янські під гарячу руку попасти; 3) українські: облизня піймати, до шмиги, на руку ковінька; 4) засвоєні з інших мов кальки (копії): хотіти—значить могти (з французької мови), ось де собака зарита (з німецької мови). Складовою частиною і значним джерелом фразеології є народні приказки і прислів'я: Де пройде, там золоті верби ростуть; Наговорила сім мішків вовни, і ті не повні.

Поповнюється українська фразеологія і за рахунок виробничо-побутових висловлювань: Сім раз обміряй, а раз одріж; На чужий млин воду лити; Тріщати по всіх швах.

Велику групу фразеологізмів складають висловлювання видатних і відомих людей: / чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко); Чуття єдиної родини (П. Тичина); А хура й досі там (Л. Глібов); Без надії таки сподіваюсь (Леся Українка).

В українській фразеології знайшли своє місце також історичні поняття та вислови: Авгієві стайні, Сади Семіраміди, крокодилячі сльози; біблійні вирази: берегти, як зіницю ока; пити гірку чашу; бути притчею во язицех.

Фразеологізми

Фразеологізми - це стійкі словосполучення, за допомогою яких можна точніше, конкретніше і виразніше, ніж одним словом, назвати чи охарактеризувати предмет, дію чи ознаку. Вони роблять нашу мову образною, емоційною і виразною. Наприклад: курці нема де клюнуть, курям насміх, вродися та й вдайся, на сьомому небі бути, про людське око, теревені правити, дати гарбуза, море по коліна, зійти з орбіти, мов у воду опущений, брати рубіж, не одним хлібом живе людина та ін.

Словосполучення бувають вільні і стійкі. Вільне словосполучення синтаксично поділяється на окремі слова за своїм значенням. Наприклад: жвавий хлопець, жваве зайченя, жвава розмова, жваво говорить; веселий хлопець, дорослий хлопець, хлопець з дівчиною.

Стійкі словосполучення поділяються на термінологічні і фразеологічні.

Термінологічні стійкі словосполучення — це назви певних понять науки, техніки, мистецтва: торрічеллієва пустота (вакуум), дзвінкі приголосні, іменний складений присудок, романський стиль.

Стійкі, неподільні сполучення, що складаються з двох і більше слів, існують у мові в готовому вигляді і здатні відтворюватися у свідомості людей, як і слово, називаються фразеологізмами. За цими виразами закріплені певні переносні значення,! які не дорівнюють значенню слів, що до них входять.

Розділ мовознавчої науки, який вивчає фразеологізми, називається фразеологією.

Фразеологізмам, на відміну від слів і .вільних словосполучень, властиві такі ознаки:

• 1) семантична неподільність;

• 2) відтворюваність у готовому вигляді;

• 3) наявність емоційно-експресивного забарвлення. Розрізняють такі типи фразеологізмів:

• 1. Фразеологічні зрощення (ідіоми) - найстійкіші, семантично неподільні сполучення слів, загальне значення яких не випливає із значення їхніх компонентів. Наприклад: пекти раків - червоніти; гарбуза дати - відмовити; дуба врізати -померти.

• 2. Фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологізми, цілісне значення яких умотивоване значенням компонентів. Наприклад: біла ворона; прикусити язика; дихати на ладан.

• 3. Фразеологічні сполучення - це фразеологізми, до складу яких входять слова, з яких одне є вільним, а друге - з так званим зв'язаним значенням, причому цілісне значення фразеологізму випливає із значення компонентів. Наприклад: брати участь; насупити брови; покласти край.

• 4. Фразеологічні вирази - це стійкі за своїм складом і значенням одиниці, які складаються із слів з вільним лексичним значенням і відтворюються в мові. Це приказки, прислів'я та крилаті вислови. Наприклад: 1. Як дбаєш, так і маєш. 2. Серце - не камінь (Нар. творчість). 3. Інші часи - інші пісні (Н. Буало).

Наступний розділ:

Синонімія фразеологізмів


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела фразеології“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології
  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту