Фонетичне подовження приголосних

Сучасна українська літературна мова

Фонетичне подовження приголосних у результаті уподібнення в групі приголосних є зміною історичного характеру, що послідовно зберігається сучасною українською літературною мовою та більшістю українських діалектів.

Подовжилися звуки [д'], [т*], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [ж'], [ч'], [ш*].

Історична довідка. У давньоруській мові після названих приголосних вживається слабкий редукований переднього ряду (ь чи и), а в наступному складі початковим виступав приголосний [)]: знаніє (знаньіс), ночию (ночью). Після занепаду слабкого редукованого утворилися нові групи "м'який приголосний плюс (]]", у яких уже в давньоукраїнській мові відбулася повна прогресивна асиміляція за способом творення: [нг] -> [н':]; [ті'] [т':]; [ч}'] [ч':]; статьа -> [статна] -> [стат'іа1]; лью [лцу] [л'іу] -> [л':у].

Ця зміна властива українській мові; в російській - приголосний зберіг пом'якшення, але з Ц] не асимілювався (статья, ночью, лью). В українській мові не відбулася асиміляція у групах [вД, [рД, оскільки губні та [р] рано стверділи: [ма'т'іріу] "-матерью, [л'убо^у] <- любовию (любовью). У таких словах вимовляється давній Ц], а на письмі після букв на позначення губних приголосних та р перед я, ю ставиться апостроф: любов То, матір'ю, пір'я.

Асиміляція відбувалася і в сполученнях приголосних з [}] (найчастіше [с'т/І], але подовжений [т*:] під впливом уже наявного [с'] піддався стягненню: встию, вгкстью [в'ес'т'ьіу] -> [в'ес'т'іу] -" [в'ес'т'т'у] -> [в'ес'т'у]. Тому в словах типу молодістю, радістю в сучасній українській мові вимовляється один [т'] і пишеться одна буква т.

Подовження приголосних звуків

В українській мові за певних фонетичних умов приголосні звуки подовжуються. Оскільки у вимові їх витримка вдвічі довша, вони називаються подовженими, або здвоєними.

Подовжені приголосні є результатом двох основних змін: повної прогресивної асиміляції м'яким приголосним наступного й] (явище фонетичне) і збігу приголосних при словотворенні (явище морфологічне).

Звичайно при нормальному і швидкому темпі мовлення якоі відмінності у вимові подовжених звуків, що виникли різними шляхами, немає. Знак специфіка фонетичного подовження і морфологічного збігу приголосних подовжується.

Здвоєння приголосних у результаті збігу приголосних характеризується тим, що вимовлятися подовжено можуть такі приголосні, які ніколи не подовжуються фонетичним шляхом, зокрема губний [б]: о[6:]ити; тверді передньоязикові: бе[у.]убий,

[з:]аду, ві[л:]ати, к/[н:]мм; задньоязиковий [к]: страйкком. -ф

Подовження приголосних внаслідок уподібнення

Подовжені в результаті уподібнення [д':], [т':], [з':], [с':], [ц':], [л':Мн#:], [ж*:], [ч*:], [ш':] вимовляються і передаються на письмі двома однаковими буквами тільки між голосними.

У сучасній українській літературній мові подовжені приголосну звуки вимовляються у таких розрядах слів:

• а) в усіх відмінкових формах (крім родового множини) іменників середнього роду II відміни перед кінцевим -я': завдання [завда'нЧа], волосся [воло'се^а], бездоріжжя [беиздор'і'ж'а], обличчя [обли'ч':а]; завданням, волоссям, (по): бездоріжжю, обличчями, але завдань [зауда'н'], облич [обли'ч] і под.;

• б) в усіх відмінкових формах кількісно невеликої групи іменників чоловічого і жіночого роду І відміни: стаття [стат':а'], статтями [стат':а'мис];,/нлля [р'іл'іа1], ріллі [р'іл':і'], суддя [суд':а'] але статей. У формі орудного відмінка однини перед голосним [е] подовжений раніше м'який приголосний ствердів: [статку], [р'іл:е^у], [суд:е'іу].

• в) в орудному відмінку однини іменників жіночого роду на приголосний перед [у] (крім тих, у яких кінцевим виступає губний або [р]): миттю [ми'т':у], сіллю [с'і'л':у], маззю [ма'з':у],річчю [р'і'ч':у] і под.;

• г) у деяких прислівниках типу спросоння [спросо'н':а], зрання [зра'н':а];

• д) у деяких особових формах дієслова лити: ллю (л'.у), ллеш [л'.еш], ллють [л':ут'].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фонетичне подовження приголосних“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних
  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту