Прикметникові суфікси

Сучасна українська літературна мова

Утворенні прикметників, як і в іменниках, беруть участь суфікси двох груп: 1) ті, що виражають зменшеність, збільшеність, суб'єктивну оцінку якостей предмета, і 2) ті, що виражають нові відтінки, уточнюючи значення кореня (твірної основи).

Твірними основами в словотворенні прикметників виступають прикметникові основи - для першої групи,- а також основи інших частин мови (іменників, дієслів, прислівників) - для другої групи суфіксів.

Суфікси першої групи поєднуються з прикметниковими основами, надаючи похідним словам відтінків зменшеності, здрібнілості, інтимно-ласкавого ставлення. З цими значеннями виступають суфікси якісних прикметників -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: чепурненький, ріднесенький, чистісінький, тонюсінький.

Значення збільшеності, згрубілості передають суфікси -езн-, -енн-, -ач-(-яч-), -ущ-(-ющ-): старезний, здоровенний, добрячий, злющий.

Суфікси другої групи виступають в усіх трьох розрядах прикметників - якісних, відносних і присвійних.

За особливостями твірних основ якісні прикметники розподіляються на первинні (синій, повний) і похідні, які, в свою чергу, діляться на мотивовані прикметниковими основами і мотивовані основами інших частин мови.

Для творення прикметників, мотивованих прикметниковими основами, використовуються суфікси -ав-(-яв-), -уват-(-юват-), -аст-(-яст-), що виражають неповноту, частковість виявлення ознаки: жовтавий, чорнявий, гіркуватий, синюватий, біластий, червонястий.

За допомогою цих же суфіксів творяться якісно-відносні прикметники від основ іменників. Вони виражають: а) неповноту ознаки, часткову подібність до предмета (піскуватий, глеюватий); б) додаткову до основної ознаки або надмірність її вияву (квітчастий, зубастий, гіллястий).

Ціла низка суфіксів другої групи виступає в якісних та відносно-якісних прикметниках у поєднанні з основами іменників та дієслів: -на-, -лив-, -н- на означення якостей і властивостей людини (правдивий, хворобливий, сонний); -ивн-, -тивн- на означення характеристик, оцінки предметів (прогресивний, об'єктивний); -альн-(-яльн-), на вираження ознаки за дією (вирішальний, діяльний, але геніальний від іменника геній); -к-, -ок- на означення людини за становищем, особливостями вдачі (боязкий, говіркий, одинокий, жорстокий).

Примітка. Частина прикметників зберігає в своєму складі суфікси дієприкметників, що перейшли в прикметники: -л-, -уч-(-юч-), -ач-(-яч), -ущ-(-ющ-), -ащ-(-ящ-), наприклад, спілий, колючий, стоячий, видющий, пропащий.

Відносні прикметники творяться переважно від іменникових основ, рідше - від дієслівних і прислівникових.

Найбільш уживані суфікси відносних прикметників -"-, -ан-(-ян-), -ов-, -ев-(-єв-) виступають на означення матеріалу, з якого зроблено предмет: мідний, гречаний, пшоняний, березовий, смушевий, баєвий.

Суфікс -н-, поєднуючись з основами іменників, що є назвами будівлі, її частини, територіальних установ, виражає ознаки предметів за просторовими відношеннями (стінний годинник, районний відділ), за призначенням (віконна рама, хатнє збіжжя, машинний завод). У поєднанні з основами іменників, що позначають пори року, дня, відлік часу, суфікс -я- передає ознаку за часом: річний, столітній, денний, осінній, жнивний.

У творенні відносних прикметників, що можуть вживатися і як присвійні із значенням належності до установи, організації, країни, міста, особи, виступають суфікс -ськ- і його варіанти -зьк-, -цьк-: сільський, одеський, ризький, паризький, ткацький, бідняцький.

Примітка. Суфікс -ов- приєднується до основ іменників першої і другої відмін твердої групи (кран - крановий, липа - липовий, діло - діловий) та м'якої і мішаної, якщо наголос у прикметнику падає на закінчення (плащ - плащовий, руль - рульовий). Суфікс -ев-(-ев-) виступає після основ іменників першої і другої відмін м'якої і мішаної груп, якщо наголос в утвореному прикметнику падає на корінь або на суфікс (соя - соєвий, мить -миттєвий, спориш - споришевий, життя - життєвий і життьовий).

У віддієслівних прикметниках виступають суфікси -льн- і -ч-: навчальний, точильний, складальний, вірчий, споживчий.

Від прислівникових основ творяться відносні прикметники за допомогою суфіксів -шн-, -жн-: завтрашній, справжній.

Від основ слів іншомовного походження творяться відносні і відносно-якісні прикметники за допомогою суфіксів -ичн-, -ічн-(-їчн-), -арн-(-ярн-), які виражають відношення до галузі науки, політичної течії: історичний, канонічний, стоїчний, гуманітарний, молекулярний.

Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що є назвами людей та інших істот (тварин, птахів, комах, риб).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прикметникові суфікси“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси
  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту