Порядок слів у реченні

Сучасна українська літературна мова

Порядком слів у реченні називається розташування їх один відносно одного.

Порядок розташування слів в українській мові вільний, бо за членами речення не закріплені якісь постійні місця. Проте це не означає, що взагалі відсутні будь-які правила словопорядку в реченні. Наприклад: Перший екзамен усний, другий -письмовий. Перший екзамен письмовий, другий-усний. Розрізняють два типи порядку слів: а) прямий, або звичайний і б) зворотний, або інверсійний (від лат. іпуєгзіо -перегортання, перестановка).

При прямому порядку слів кожне слово має тільки своє основне значення. Слово, що стоїть не на звичайному для нього місці, набирає якогось додаткового значення: Сонце зараз було схоже на згасаюче в осиротілім полі осіннє багаття (М. Стельмах). Сонце зараз було схоже на багаття осіннє, що згасає в осиротілім полі.

При прямому порядку слів підмет стоїть перед присудком, а при зворотному - присудок перед підметом; додаток при прямому порядку стоїть після підпорядковуючого слова, а при зворотному - перед ним; узгоджене означення при прямому порядку слів вживається перед означуваним словом, при зворотному - після нього; неузгоджене означення при прямому порядку слів стоїть після означуваного слова, а при зворотному - перед ним. Місце обставин залежить від способу їх морфологічного вираження.

Як правило, в простому реченні на початку ставиться відоме, під кінець - нове і невідоме.

Була собі одна дівчинка. Пішла дівчинка в ліс по ягоди і зустріла там бабусю. -Добридень, дівчинко! - сказала їй бабуся. - Дай мені ягід, будь ласка. —На, бабусю, - каже дівчинка. Поїла бабуся ягід і сказала:

- Ти мені ягід дала, а я тобі теж щось подарую... (Т. Гуренко).

Найважливіше повідомлення поставлено в кінці речення. Непрямий порядок слів найчастіше трапляється у художньому стилі мовлення. Рідше - в науковому та публіцистичному стилях. Логічний наголос - важливий виражальний засіб усного мовлення. Виділення у реченні за допомогою посилення голосу одного зі слів називається логічним наголосом.

У кожному тексті є слова, які при будь-якому інтонаційному варіанті залишаються головними, на них завжди падає логічний наголос. Ці слова називають дійову особу, про яку вперше говориться, яка вперше вступає в дію. Такою дійовою особою може бути людина, предмет, конкретні чи абстрактні поняття. Якщо ж у тексті ці образи повторюються, вони ніколи не виділяються наголосом, принаймні наголосом першої категорії.

Граматична роль порядку слів

Зміна порядку слів в українській мові може впливати на зміну синтаксичної ролі членів речення, змісту конструкції, сприяє стилістичній маркованості інверсованої одиниці.

Граматична роль порядку слів полягає в тому, що:

• 1) при збігові форм підмета і додатка порядок слів допомагає розрізнити ці члени речення, наприклад: День змінює ніч; Весло зачепило плаття (препозитивні слова день, весло є підметами, постпозитивні ніч, плаття, залежні від присудка, -прямими додатками, при зміні порядку слів змінюється їхня синтаксична роль; однак це властиве не всім конструкціям такого типу, порівняйте: Оркестр заграв марш; Завод купив автомобіль);

• 2) порядок слів визначає синтаксичну функцію прикметника, який у препозиції до підмета є означенням, у постпозиції - іменною частиною складеного присудка, наприклад: Зелена трава; Струнка дівчина і Трава-зелена; Дівчина струнка;

• 3) часто порядок слів вказує, яку функцію (підмета чи присудка) виконують іменники в називному відмінку, наприклад: Мій син -учитель; Учитель -мій син;

• 4) порядок слів допомагає відрізнити інфінітив у ролі підмета (в препозиції) та в ролі складової частини головного члена безособового речення, наприклад: Відпочивати на морі корисно; Корисно відпочивати на морі.

Деколи зміна порядку слів надає реченню лише нового відтінку. Так, у словосполученнях із препозитивними власне кількісними числівниками називається точно окреслений період часу (п 'ять днів, десять років, дванадцять місяців), а при постпозитивному вживанні числівника-лише приблизний (днів п 'ять, років десять, місяців дванадцять), наприклад: Десять років я не бачив товариша; Років десять я не бачив товариша.

Інверсію часто використовують у художньому стилі як експресивно-стилістичний засіб. Дехто з учених диференціює прямий і зворотний порядок слів, з одного боку, та інверсію - з іншого, кваліфікуючи її тільки як стилістично марковану форму. Справді, незвичне, передусім інверсійне, розташування головних і другорядних членів речення є виразним стилістичним засобом, наприклад: Там родилась, гарцювала козацькая воля (Т. Шевченко); Ревли потоки, бурі і руді (Л. Костенко); Я встигну до любить! Доклясти встигну я, і встигну я до тих часів дожити, коли в польоті вічному Земля навчиться вже собою володіти (М. Вінграновський).

Свої особливості порядку слів мають розповідні, питальні і спонукальні речення. На порядок слів впливає також наявність відокремлених другорядних членів, вставних і вставлених одиниць, звертань.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок слів у реченні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні
  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту