Складне речення

Сучасна українська літературна мова


Засоби поєднання частин складного речення


Складним називається таке речення, яке складається з двох чи кількох простих одиниць. За змістом і граматичними засобами складне речення становить структурну й інтонаційну цілісність: Билося серце, і грала кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого (С. Васильченко); Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квітів, досі не бачених нею, таких, що цвітуть лише там, високо в горах, у понадхмар Т, де не буває й туманів, де сонце світить вічно (О. Гончар).

Загальний зміст складного речення зумовлюється змістом його частин (простих речень), що входять до його складу і перебувають у певних синтаксичних відношеннях одне З одним.

Складне речення характеризується сукупністю ознак, серед яких найістотнішими є такі: І) поліпредикативність; 2) особлива структурна схема; 3) семантична й інтонаційна цілісність, завершеність та єдність його частин за комунікативною метою.

Поліпредикативність складного речення полягає в тому, що воно складається із двох чи кількох предикативних одиниць, центрів, які співвідносяться з моделями простих речень, поєднаних в одне ціле. Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двокомпонентним. Наприклад: І все, що в моєму серці, я віддаю тобі, дорогий мій краю (І. Цюпа). Складне ж речення, що складається з трьох і більше предикативних одиниць, називається багатокомпонентним, чи багаточленним. Наприклад: Ми зірвали лише по одному суцвіттю, й зробили це не змовляючись, ми пожаліли кущ, переглянулись, і одна думка пройняла нас, і один вогонь побіг по наших жилах, це була мить надзвичайної близькості, яка єднала (Ю. Мушкетик).

На відміну від простого складне речення будується не із слів і словосполучень, а із предикативних одиниць, своєю будовою подібних до простого речення, поєднаних між собою за структурною моделлю двоскладного чи односкладного, але відповідного типу предикативної конструкції.

Важливу роль у структурі складного речення відіграють як інтонація, так і сполучні засоби, - сполучники і сполучні слова, - порядок предикативних частин, а також наявність спільних компонентів у різних предикативних частинах складного речення (спільні другорядні члени речення, вставні і службові слова), паралелізм структур тощо.

Предикативні частини, що входять до складного речення, набувають певного семантичного оформлення лише у складі всього речення, а взяті окремо, вони звичайно не характеризуються інтонаційною і семантичною завершеністю.

Основними засобами зв'язку предикативних частин у межах складного речення є:

• інтонація;

• сполучні засоби - сполучники і сполучні слова;

• співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків у предикативних частинах складного речення;

• порядок розміщення предикативних частин.


Проблеми дослідження складного речення


Лінгвісти засвідчують, що складні речення виникли значно пізніше, ніж прості, причому первісний тип складних конструкцій становили безсполучникові. Сполучникові (складносурядні і складнопідрядні) структури з'явилися згодом. Історично найпізнішим структурним типом речень є складнопідрядні речення. На базі складних речень мінімальної будови (елементарних, двокомпонентних) утворилися складні ускладнені (неелементарні, багатокомпонентні) конструкції, що свідчать про високий ступінь розвитку мислення і мови.

Складне речення в українській граматичній літературі здавна кваліфікувалося як •зложене положеніє", "складчасте речення", "сполука речень". Як об'єднання простих речень трактували його російські мовознавці початку XX ст. П. Форту-натов, О. Шахматов, О. Пєшковський. Таке тлумачення їх цілком влаштовувало, оскільки до складного цілого (об'єднання речень) відносились усі конструкції, що складалися з двох чи кількох речень. О. Пєшковський зазначав із цього приводу: "Термін "складне речення" ми відкидаємо, оскільки він називає декілька речень одним "реченням" і тим створює плутанину". На думку вченого, "складне речення" -це "союз речень", і тому воно не повинно називатись реченням.

Однак уже російський лінгвіст Василь Богородицький (1857-1941) трактує складне речення як єдине зв'язне ціле. Він зазначає: "У всякому складному реченні його частини складають єдине зв'язне ціле, так що, взяті окремо, уже не можуть мати цілком попереднього смислу або навіть зовсім неможливі, подібно до того як морфологічні частини слова існують тільки в самому Слові, але не окремо від нього". Цю ідею розвинули В. Виноградов, М. Поспєлов, Л. Максимов та ін. Так, М. Поспєлов трактує складне речення як таке єдине ціпе, в "якому "речення", що його складають, органічно пов'язані одне з одним, залежать одне від одного і зумовлюють одне одного". В. Виноградов зазначає, що складне речення є єдиним інтонаційним і смисловим цілим, частини якого лише "за своєю зовнішньою будовою більш-менш однотипні з простими реченнями". У зв'язку із зазначеними підходами українські мовознавці Л. Булаховський, Б. Кулик та інші теж почали трактувати частини складного речення як такі, що є простими реченнями лише умовно.

В.Бєлошапкова вбачає специфіку складного речення передусім у його комунікативній будові. Розглядаючи складне речення у формально-граматичному, семантичному і комунікативному аспектах, вона акцентує на граматичній організації складного речення. Орієнтуючись на погляди В. Бєлошапкової, визначення складного речення в українському мовознавстві давали І. Вихованець, А. Медушевський та ін.

Останнім часом помітна тенденція повернення до тлумачення складного речення як поєднання простих речень.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Складне речення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення
  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту