Прямий додаток

Сучасна українська літературна мова

Прямий додаток — це додаток, що означає предмет, на який безпосередньо переходить дія. Він завжди є конструктивно необхідним компонентом речення, реалізується лише при перехідних дієсловах, конкретизуючи їх значення, наприклад; Лампа під білим абажуром золотила нові соснові стіни (М. Коцюбинський); Снігом віконечко наше забило (П. Куліш); Пассатний вітер нам вітрило рве (М. Зеров). Прямий додаток може означати об'єкт фізичної дії (побудувати завод, зруйнувати міст, викопати криницю), об'єкт сприйняття (побачити гори), об'єкт почуття (відчувати радість), об'єкт мислення (уявляти перспективу).

З урахуванням семантики перехідних дієслів та залежного компонента виділяють кілька різновидів прямого додатка:

• 1) додаток, що означає предмет, на який дія переходить повністю, переводячи його до іншого стану (опорними є дієслова бити, ламати, прати, гризти, мочити, косити, пояснювати, освітлювати, звеличувати, спотворювати, наповнювати, білити, жати та ін:), наприклад: Вечірній обрій опустив завісу (Л. Костенко); Море било й гризло його, як прибережну скелю (М. Коцюбинський);

• 2) додаток, що означає предмет, який є наслідком відповідної дії (опорними словами є дієслова писати, будувати, зводити, скликати, створити, відкрити, сформулювати, влаштовувати та ін.), наприклад: Я вірші став писать під вечір золотий (В. Сосюра); Дві скелі створили печеру (О. Досвітній);

• 3) додаток, який конкретизує значення опорного дієслова, виконуючи з'ясувальну функцію (в ролі опорних виступають дієслова слухати, чути, бачити, розуміти, ненавидіти, визначати, уявляти, запевняти, вітати, дивувати, вчити, пам ятати, терпіти, переносити та ін.), наприклад: Чия ж би терпіла бридкі твої пута? (Леся Українка); Непримиренністю своєю навіть батька часом дивує (О. Гончар);

• 4) додаток, який поєднується з обмеженою групою безособових дієслів фізичного стану в односкладному-безособовому реченні, (лихоманити, морозити, тіпати, нудити, трясти, трусити), наприклад: Платона лихоманило і заливало потом (М. Зарудний); Софійку аж тіпало від образи та злості (А. Дімаров).

Основним способом вираження прямого додатка є знахідний безприйменниковий відмінок, що залежить від перехідного дієслова, наприклад: Війна з німцями вибухнула в той рік, коли я закінчував Полтавське землемірне училище (Петро Панч); Тобі ми з товариством сповідаємо і молодість свою і сивину (М. Він-грановський); Спадає вечір сторожко, помалу, ворушить зорі в темряві криниць (Л. Костенко).

Прямий додаток у двох випадках може виражатись і родовим безприйменниковим відмінком:

• 1) за наявності при перехідному дієслові заперечної частки не, наприклад: Та слави людської зовсім ми не бажали (І. Франко); Але землі нашої вороги, не могли знищити (І. Цюпа); Я не люблю ненависті в собі (Д. Павличко); Ой не шуми, вітре, вітре з України, і не край ти серця, дум моїх не рви (В. Сосюра);

• 2) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину, наприклад: Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакшпу морського позичить попросим русалку саму (Леся Українка).

Другий різновид не всі мовознавці розглядають як прямий додаток. Зокрема в академічному синтаксисі української мови- родовий партитивний (лат. partes -частина), що вказує на часткове чи невизначене щодо повноти охоплення об'єкта дією, теж розглядають як різновид непрямого додатка.

Прямі додатки, виражені формою родового відмінка, можуть виступати й у формі знахідного відмінка (купити води - купити воду, випити молока — випити молоко, не чути музики — не чути музику, не слухати матері - не слухати матір), наприклад: Хіба він не зривав царські портрети? (Петро Панч). Іноді ж із заперечною часткою не вживається лише форма знахідного відмінка займенникового іменника, наприклад: Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (І. Франко).

Периферію прямого додатка становлять конструкції з подвійним синтаксичним зв'язком, у яких додаток у семантико-синтаксичному плані визначається1 стосовно двох пов'язаних із ним компонентів складного (подвійного) присудка. Безпосередньо залежачи від дієслова (першого компонента складного присудка), прямий додаток вказує на об'єкт дії, а стосовно прикметникового компонента (чи його еквівалента) він виступає як суб'єкт стану, наприклад: Ми побачили його веселим <— Ми побачили його+Він був веселий. З погляду сучасного трактування членів речення члени речення з подвійним синтаксичним зв'язком називають дуплексивами (лат. duplex - подвійний).

Наступний розділ:

Непрямий додаток


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прямий додаток“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток
  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту