Складені присудки

Сучасна українська літературна мова

Складені (двохелементні) присудки.

Термін "складений присудок" у такому значенні, в якому Його використовують нині, запровадив Ф. Буслаєв, хоча деякі вказівки на особливі типи присудків з дієсловами єсть, суть, бьт, будеш у їхньому складі трапляються у працях М. Ломоносова, М. Грсча, О. Востокова.

Говорячи про складений присудок, О. Потебня зазначає: "Ім'я може бути частиною складеного присудка, тобто такого, жодна з частин якого, сама по собі не може бути названа присудком". О. Шахматов трактував складений присудок як "подвійний".

Ураховуючи структуру складеного присудка, його поділяють на два типи: складений дієслівний та складений іменний.

Складений дієслівний присудок

Складений дієслівний присудок складається з допоміжного дієслова, що виконує функцію зв'язки, та інфінітива. У працях східнослов'янських мовознавців склад допоміжних дієслів визначається по-різному. На думку О. Гвоздєва, у сполученнях люблю читати, мріє зустрітися інфінітив означає об'єкт і не входить до складеного дієслівного присудка. Б. Кулик розширює склад модальних дієслів дієсловами із значенням можливості чи неможливості (могти, вміти, умудритись, встигнути та ін.), зі значенням волевиявлення (хотіти, бажати, шукати, мріяти, намагатися, старатися, сміти, пробувати тощо), із значенням процесу думки, внутрішнього переживання (думати, сподіватися, готуватися, збиратися, боятися, соромитися та ін.)

У сучасному мовознавстві виділяють дві групи допоміжних дієслів у складеному дієслівному присудку: фазові і модальні. Допоміжні дієслова є особовими формами фазових і модальних дієслів, які, доповнюючи лексичне значення присудка, виражають його модально-часове значення.

Допоміжні фазові дієслова.

Означають початок, продовження або ж завершення дії.

Початок дії виражається дієсловом почати (основною формою) і його синонімами ' прийнятися, пуститися, взятися, кинутися, піти (у значенні почати) та ін., наприклад: Не знаходячи втіхи на службі, він почав шукати її поза нею—на квартирі, між сторонніми людьми (Панас Мирний); Він кинувся знов бігати по канцелярії (і. Фран-ко); Зоря на небі рожева уже починала займатись (Леся Українка); А гостра коса вже пішла зрізувати гостру ячмінну гриву (О. Донченко). Відтінок початку дії має і допоміжне дієслово стати, що відрізняється від інших фазових дієслів більшою абстрактністю і не має видової пари, наприклад: Один за одним стало товариство рушати (Панас Мирний); Я вірші став писать під вечір золотий (В. Сосюра); ІЯворницький, цим запитанням якось упокорений, посмирнішав, подобрішав одразу і, звертаючись до натовпу, і справді став про собор цей оповідати (О. Гончар).

Значення тривання дії передають дієслово продовжувати та його синоніми (лишатися, залишатися, зоставатися), наприклад: По інерції поїзд продовжував іти (О. Донченко); / залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам (І. Цюпа); Ніхто, ясна річ, не залишився мокнути під відкритою зливою (О. Гончар).

Значення закінчення дії передається дієсловами закінчувати,, перестати, припинити, кинути та ін., наприклад: їздові ходили навшпиньках, куховар перестав гриміти сковородами (О. Гончар); Ледве вони закінчили копами, аж ось загуркотіли моторами дві великі вантажні машини (О. Копиленко); Вона скінчила писати свою повість (О. Кобилянська); Навіть худоба перестала пастися (М. Стельмах).

Допоміжні модальні дієслова.

Модальними називають допоміжні дієслова, що вказують на необхідність, бажаність, можливість дії (стану). Вони, як і фазові, теж виражають передусім граматичне значення, їх розглядають як один із засобів вираження суб'єктивно-модальних значень. У сферу модальних компонентів академічна граматика російської мови включає дієслова, короткі прикметники і предикативи, які своїми лексичними значеннями виражають можливість, бажання, необхідність, готовність і т. ін.

Серед допоміжних модальних дієслів та інших модальних компонентів виділяють:

• 1) форми зі значенням можливості чи неможливості дії: могти, вміти, встигнути та ін., наприклад: Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе (Леся Українка); Бона не могла його втратити (М. Коцюбинський); Не можуть душу зігрівати ті, що не палають, не горять (В. Симоненко); Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить (І. Франко);

• 2) модальні дієслова мати, мусити зі значенням повинності, наприклад: Ми мусили компенсувати той відчутний для суспільства вакуум, що утворився на місці забороненої літератури, і не завжди могли це зробити (Р. Іваничук); Я щось маю розпитати (Т. Шевченко); Спочатку я мав поїхати до санаторію відпочити (І. Цюпа);

• 3) модальні дієслова з різними відтінками волевиявлення (бажаності, готовності, згоди тощо): бажати, воліти, хотіти, мріяти, ждати, збиратися, надумати, вирішити, готуватися, намагатися, пробувати та ін., наприклад: Хто ж це додумався викопати отут криницю й отак посадити поруч горобину і калину? (І. Цюпа); Артем нарешті вирішив одружитися (Петро Панч); Пісню змагання уперту, дзвінку я хочу відбити у кожнім рядку, щоб буть українським поетом (Д. Павличко); Патрокл зовсім не силкувався влучати (Б. Грінченко);

• 4) форми зі значенням суб'єктивно-емоційної оцінки: любити, полюбити, боятися, наприклад: Усі любили послухати казку (М. Коцюбинський); Боявся тільки починати, бо мало була надії, що пощастить (Б. Грінченко);.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Складені присудки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки
  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту