Система наголошування в українській мові досить складна. Тому у випадках сумніву слід звертатися до словників.
Разом із тим спостерігаються і деякі закономірності в наголошуванні слів.
1. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навчання, завдання, запитання, читання визнання, видання, пізнання, послання.
Але є й відхилення від цього правила: обладнання (набір механізмів тощо), нехтування, бігання, ковзання.
• 2. Наголос у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині переходить на закінчення - вказівка - вказівки, учителька — учительки, ластівка -ластівки, голка - голки, писанка - писанки; але: родичка - родички, сусідка - сусідки, верхівка - верхівки.
• 3. У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення: вузький, кружний, легкий, липкий, мілкий, низький, новий, нудний, пісний, різкий, сипкий, скучний, стійкий, стічний, страшний, твердий, тісний, тонкий, трудний, тяжкий, черствий, чіткий, чуткий, шкільний.
У прислівниках, утворених від таких прикметників, наголос падає на перший склад: вузько, легко, мілко, нудно.
У дієсловах перший склад закінчень -емо, -имо, -eme, -urne не наголошується: несемо, несете (а не несемо, несете); ідемо, ідете (а не ідемо, ідете); підемо, підете, будемо, будете, гуркочемо, гуркочете; гуркотимо, гуркотите; залишимо, залишите.
Треба запам'ятати наголос у таких словах: агент, бюлетень (множина: бюлетені), кулінарія, випадок, глядач, діалог, документ, засуха, монолог, ім'я, каталог, некролог, експерт, жевріти, квартал, кілометр, колія, компроміс, кропива, мережа, одинадцять, ознака, оптовий, партер, пасквіль, пеня, перепис, перепустка, піна, предмет, приятель, приятелька, разом, рукопис, середина, сільськогосподарський, спина, співробітник, титульний, урочистий, феномен, цемент, центнер, черговий, чотирнадцять, шофер (За І. Ющуком).
Транскрипція і транслітерація
Засоби орфографії не повністю передають вимову окремих звуків. Більше того, не кожен звук має відповідник у вигляді окремої графеми.
Для фіксації реального звукового складу слів використовують спеціальну систему знаків, основний принцип якої полягає в тому, що кожному звукові відповідає тільки за ним закріплений графічний знак.
Для транскрипції в українському мовознавстві звичайно використовуються літери українського алфавіту та додаткові (діакритичні) знаки. Ця система літер разом з додатковими знаками називається фонетичним алфавітом. До фонетичного алфавіту не входять літери я, ю, є, ї, щ, ь. Натомість у ньому використовуються й деякі додаткові літери: |j], [v] тощо.
Запис усного мовлення за допомогою фонетичного алфавіту на основі звукового принципу називається фонетичною транскрипцією (лат. transcriptio — переписування).
Часто у фонетичних транскрипціях використовують латинський алфавіт із системою додаткових знаків, проте існують і фонетичні транскрипції на базі алфавітів окремих мов або кількох мов.
З науковою метою використовують систему транскрипції на основі латинського алфавіту, прийняту Міжнародною фонетичною асоціацією і вперше опубліковану у 1908 р.
Транслітерація —це якомога точніше передавання переважно власних назв однієї мови графічними засобами іншої. Транслітерація в наш час набула особливо важливого значення у зв'язку з активізацією міжнародних офіційних та особистих контактів. Труднощі транслітерації полягають у тому, що, по-перше, фонологічні системи різних мов не відповідають одна одній, і, по-друге, у кожній мові своя графіка, свої правила читання окремих букв і буквосполучень.
Транслітерація завжди великою мірою умовна й приблизна.
Транслітерацію використовують головним чином у міжнародних телеграмах і бібліотечній справі, на початковому етапі вивчення іноземної мови. Наявність різних правил практичної транскрипції зумовлює появу різних варіантів. Речення: Я хочу навчитися говорити (читати, писати) по-німецьки можна записати графічними Засобами української мови, наприклад: Ich will deutsch sprechen (lesen, schreiben) lernen -Іхь віль дойч шпрехен (лезен, шрайбен) лернен.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні закономірності в наголошуванні слів української мови“ на сторінці 1. Приємного читання.
