За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяють на дев'ять розрядів.
Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття.
Всі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за родами.
Зворотним називається займенник себе, який указує на того, хто виконує дію. Він не має роду, числа і називного відмінка; за іншими відмінками він змінюється.
Присвійними називаються займенники, які вказують на належність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній) чи будь-якій (сет) особі. Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, ії незмінними.
Вказівними називаються займенники, які вказують на предмет (цей, сей, той), ознаку (такий), кількість (стільки). Займенники той (отой), Щей (оцей), такий (отакий) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками.
Означальними називаються займенники, які вказують на узагальнену ознаку: всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), кожний (кожне), інший, сам, самий. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.
Питальними називаються займенники, які містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (який? чий? котрий?), кількість (скільки?). Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками, який, чий, котрий - за родами, числами і відмінками, як прикметники.
Відносними називаються займенники, які виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті самі питальні займенники, але без питання.
Неозначеними називаються займенники, які вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість: який-небудь, хтозна-скільки і под. Вони утворюються від питальних додаванням часток казна-, хтозна-, будь-, -небудь, аби-, де-, -сь. Неозначені займенники мають ті самі морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені.
Заперечними називаються займенники, які вказують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки. Заперечні займенники мають ті самі морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені за допомогою частки ні.
Групи займенників за значенням
За своїми значеннями займенники поділяються на дев'ять груп: особові, особово-вказівні, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні, заперечні та неозначені.
1. До особових займенників належать:я (ми), ти (ви).
Займенник я дає вказівку на особу мовця. Займенник ти вказує на особу співбесідника, того, до кого звернена мова. Займенники ми і ви відповідно виражають також вказівку на кількох мовців - хто говорить і тих, до кого звернена мова. Семантика займенників ми і ви неоднозначна. Ми - це не тільки кілька я, сюди включається я і ти; я, ти і він і т. д. Тому займенникові пари я - ми, ти - ви певною мірою умовно сприймаються як суплетивні форми однини і множини.
Займенники ми, ви можуть указувати на одну особу, якщо вони заступають слова я і ти, я і він сполученням ми з тобою або синонімічним сполученням ми плюс іменник в орудному відмінку: ми з батьком, ми з Данилом, ми з Тетяною; По полях ми 9 Вишнею бродичи восени, шукаючи зайців (М. Рильський).
Із вказівкою на одну особу виступає також авторське ми, дуже поширене в науковому мовленні. Вживання ми замість я властиве офіційно-діловому мовленню (так звертались до народу царі, королі, імператори), науковому, спостерігається також у мові художньої літератури, часто з відтінком іронії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розряди займенників“ на сторінці 1. Приємного читання.
