Сучасна лінгвістика розглядає речення як багатоаспектну синтаксичну одиницю, що охоплює кілька підсистем. Зокрема в українському мовознавстві розрізняють формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний і комунікативний аспекти речення.
Формально-синтаксична організація речення. Є одним із основних і найбільш досліджених аспектів, спрямованих у сферу мови. Основу формально-синтаксичної організації конкретних речень становлять синтаксичні зразки (структурні схеми, моделі). Структурна схема речення - це синтаксичний зразок, що має свою формальну організацію, за яким може бути побудоване речення. З урахуванням синтаксичних зв'язків виділяють компоненти речення, що є важливим при визначенні типів речень.
У формально-синтаксичному плані речення поділяють на прості і складні. Базовими, вихідними є прості речення. Кожне просте речення будується за певним абстрагованим синтаксичним зразком, предикативною основою якого є підмет і присудок (у двоскладному реченні) або один головний член (в односкладному реченні). Наприклад, у реченнях Хлопчик сміється; Автобус їде; Люди працюють реалізується структурна схема "називний відмінок іменника — дієвідмінювана форма дієслова", в якій головні члени речення (підмет і присудок) поєднуються предикативним зв'язком. В односкладних реченнях наявний лише один головний член, не диференційований на підмет чи присудок, наприклад: / день, і дим, і даль, і рими, бадьорий крок, бадьорий спів (В. Сосюра); І стало тепло, тихо і відрадно (М. Бажан); І моторошно, й дивно (Л. Костенко).
Просте і складне речення мають багато спільних ознак і водночас чимало відмінностей. У простому реченні визначальним є синтаксичний зв'язок між його членами, а в складному - зв'язок між Його компонентами (простими реченнями). У складному реченні центром формально-синтаксичної організації є сполучники і сполучні слова. Отже, в простому реченні основним є предикативний зв'язок (між підметом і присудком), а в складному - підрядний і сурядний, наприклад: Гарячий день згасав (І. Не-чуй-Левицький); Десь надходила весна (П. Тичина); Щасливий той, хто ще не вміє грати (Л. Костенко); Деякий час сім 'я милувалася містом, широкими луками, що тяглася вздовж річки, мальовничими околицями, які потопали в жовтавій зелені (М. Олійник); Спалахнув вибух, але скеля стояла (Яків Баш).
Засоби вираження актуального членування речення
Серед засобів вираження актуального членування речення виокремлюють фонетичні, синтаксичні і лексико-граматичні.
• 1. Фонетичні засоби. До них належать логічний (фразовий) наголос та інші інтонаційні засоби (паузи, темп вимови тощо). Логічний наголос завжди виділяє рему; якщо ж рема складається з кількох слів, то основне слово саме в ній, наприклад: Недобрий жарт | зіграла з нами доля (Л. Костенко); Події тієї осені і зими | взагалі були якісь особливі (Ю. Смолич). Паузи (на письмі їм відповідають різні розділові знаки, передусім тире і крапки) є інтонаційними засобами виділення реми, наприклад: Та було вже пізно — | машини рушили на захід (М. Стельмах).
• 2. Синтаксичні засоби. Це порядок слів, аналітичні синтаксичні морфеми (частки), деякі синтаксичні конструкції. Аналітичні синтаксичні морфеми увиразнюють позицію реми, яка виноситься в препозицію і має виразне стилістичне забарвлення, наприклад: / тільки верби знатимуть старі (Л. Костенко); Аж кишить | невільниками у Сиракузах в льохах і тюрмах (Т. Шевченко). Частка же (ж) у непитальних реченнях, як правило, виділяє тему, наприклад: Поети ж є і кращі, й щасливіші (Л. Костенко). У питальних реченнях ця частка є підсилювальною і виділяє рему, виражену питальним займенниковим словом, наприклад: Тільки хто ж це | королеві Марку золотинку в дзьобі принесе?! (Л. Костенко). У питальних конструкціях займенникове питальне слово завжди є ремою, наприклад: Де | небо? Де | земля? І як підняти крала? (Л. Костенко).
Роль ремного центру часто виконують і відокремлені другорядні члени речення, наприклад: Звернули до скверика, білого від квітів (О. Десняк); Спав молодий парубок, І підклавши під голову білу свиту (І. Нечуй-Левицький).
3. Лексико-граматичний засіб. Це повтор слів, наприклад: Зіграй мені | осінній плач калини. Зіграй усе, що я тебе прошу (Л. Костенко).
Поділ речення на тему і рему (крім реплік-відповідей діалогічного мовлення) може здійснюватися по-різному, залежно від позиції фразового наголосу, наприклад, речення Я воду п'ю у Су виді з криниці (Л. Костенко) може поділятись на тему Я і рему воду п'ю у Сувиді з криниці, тему Я воду п 'ю і рему у Су виді з криниці.
Речення і висловлення, У комунікативному плані речення кваліфікують як висловлення, одиницю мовленнєвого спілкування. (Термін "висловлення" запропонував В. Матезіус.)
Висловлення - одиниця мовлення, побудована за законами відповідної мови; речення, що розглядається з погляду його комунікативної організації.
Саме у висловленні мовець здійснює необхідні комунікативні завдання, наголошуючи на певних компонентах (темо-ремних відношеннях). Розмежування речення і висловлення належить до складних теоретичних питань сучасної лінгвістики.
В українському мовознавстві найповніше дослідив комунікативну організацію речення О. Мельничук, з'ясувавши особливості синтагматичного членування простих і складних речень.'
Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аспекти вивчення речення“ на сторінці 1. Приємного читання.
