Повні і короткі форми прикметників
У сучасній українській літературній мові вживаються переважно повні прикметники, що мають в усіх формах відмінкові закінчення: добрий, добра, добре, добрі; доброго, доброї, добрих і т. д. Коротких прикметників у сучасній українській мові дуже мало, наприклад: зелен, рад, повен, винен, ясен, дрібен, славен. Коротку форму називного і знахідного відмінків мають також присвійні прикметники з суфіксами -ів (-їв), -ин (-їн).
Більшість прикметникових форм має стягнені флексії, що витворилися на основі злиття закінчення давнього вказівного займенника із закінченням коротких прикметників, наприклад: добра-ш - добра; добро-Хь - добре; добра-іего - добрааго - доброго
- доброго.
Форма називного відмінка однини чоловічого роду нестягнена: добрь-и—добрьі-и
- добрий [добриї].
У поетичній мові, в народній творчості та в усному літературному мовленні вживаються також повні нестягнені форми називного відмінка однини жіночого і середнього роду, знахідного відмінка однини жіночого роду та називного й знахідного
множини, наприклад: Літо краснес минуло, сніг лежить на полі (Леся Українка); А туман, неначе ворог, закриває море і хмароньку рожевую... (Т. Шевченко); / ти, моя єдиная, ведеш за собою літа мої молодії (Т. Шевченко).
Тверда і м'яка групи прикметників
Повні прикметники стягненої форми змінюються за родами, числами і відмінками.
За кінцевим приголосним (твердим чи м'яким) основи прикметники поділяються на тверду і м'яку групи.
Прикметники твердої групи маюгь у називному відмінку однини флексії -ии, -а, -є, перед якими кінцевий приголосний основи вимовляється твердо: сонячний, довгий; сонячна, довга; сонячне, довге.
Прикметники м'якої групи в називному відмінку однини мають фонетичні варіанти флексії -ій, -я, -є, що позначають м'якість кінцевого приголосного основи: середній, торішній; середня, торішня; середнє, торішнє.
Більшість прикметників у сучасній українській мові належить до твердої групи, і невелика кількість належить до м'якої, а саме:
• 1) якісні і відносні прикметники з основою на м'який [н'], перед яким стоїть ще один приголосний: безодній, ближній, верхній, вечірній, всесвітній, городній, давній, дорожній досвітній, достатній, житній, крайній, кутній, літній, майбутній, могутній, мужній, новітній, обідній, освітній, осінній, останній, передній, пізній, порожній, присутній, путній, ранній, середній, сторонній, суботній, сусідній, хатній, художній та похідні від них і невелика частина менш уживаних, наприклад: зимній, іногородній; також синій (звук [н] після голосного); довговіїй',
• 2) відносні прикметники прислівникового походження на -жній, -шній, наприклад: справжній, внутрішній, вчорашній, домашній, сьогоднішній та ін.;
• 3) кілька присвійно-відносних прикметників на -жній, похідних від іменників: дружній (дружня рука (рука друга), але дружний сміх (одностайний сміх) - якісний прикметник), мужній (мужня жона (жона свого мужа) - застаріле слово), а також матерній (частіше-материн), орлій.
Складні прикметники з другою частиною -лиций мають в однині м'яку основу (крім називного й орудного відмінків), а в множині - тверду (крім називного відмінка).
Відмінкові парадигми прикметників
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відмінювання прикметників“ на сторінці 1. Приємного читання.
