Граматичні категорії іменника.

Сучасна українська літературна мова

Форми давального, орудного і місцевого відмінків множини в іменниках четвертої відміни мають ті самі флексії, що й в усіх відмінах.

У знахідному відмінку в назвах істот переважає форма, спільна з родовим (загнав курчат, кликав поросят, пас ягнят і ягнята), а в назвах неживих предметів виступає форма, спільна з називним (коліщата, племена).

Примітка. Закінчення -а в родовому відмінку однини мають іменники з конкретним значенням; -у — з абстрактним значенням, збірні, а також із значенням великого простору, назви річок, озер, гір, островів, областей; віддієслівні іменники. У деяких іменниках закінчення -а, у залежить від наголосу: гурта — гурту, моста - мосту. У давальному відмінку однини можна вживати -у або -ові, якщо поряд кілька іменників чоловічого роду: товаришеві Іванову. Закінчення -ові переважає в назвах істот. Іменники з суфіксами -ів (-їв), -ову -ев (-ев), -іім, -їм (-їн) мають у давальному відмінку тільки закінчення -у: Києву, Федорову. У знахідному відмінку закінчення таке, як і в називному, мають назви предметів, а назви істот - таке, як у родовому відмінку.

Увага! Щоб краще запам'ятати закінчення іменників II відміни в родовому відмінку, розгляньте таблицю.

Закінчення1. Назви істот, дерев, імена, прізвищастудента, вовка.
-а(-я)2. Назви населених пунктівШевченка, Києва, Львова,
3. Географічні назви з наголосом на закінч.Дністра, Орла, гектара.
4. Назви мір, днів, місяцівмісяця, вівторка, атома.
5. Наукові терміни, геометричні фігури та їхромба, суфікса,
частини
6. Назви чітко окреслених предметівцвяха, олівця, плаща
Закінчення1. Префіксальні іменникивипадку, заробітку, опіку,
-у(-ю)2. Збірні поняттяансамблю, гурту, хору,
3. Назви речовин, матеріалівбальзаму, борту, меду,
4. Назви організацій, установ, будівельводню, вокзалу, залу,
5. Назви явищ природивітру, дощу, холоду, болю,
6. Назви почуттів, дій, ознак, станівгніву, страху, вальсу,
7. Назви ігор і танцівтенісу, танцю,
8. Деякі географічні назвиДону, Дунаю, Кіпру

У в а г а! У родовому відмінку закінчення -їв пишеться при роздільній вимові: верхів 'їв, подвір 'їв, солов "їв.

При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні з'являється вставний о або е: вікон, відер, кілець, ребер.

В орудному відмінку можуть бути паралельні написання: гостями і гістьми; конями й кіньми; чоботами і чобітьми, крилами і крильми. Деякі іменники, що мають тільки форму множини, пишуться із закінченням -ми: гусьми, курми, людьми, саньми.

Іменники середнього роду око, плече мають в орудному відмінку множини закінчення -има: очима, плечима.

Відмінкові закінчення іменників ІІІ відміни

Відмінкові закінчення іменників Ш відміни

Увага! В іменниках III відміни в орудному відмінку однини перед закінченням -ю подовжений приголосний передається двома буквами: маззю, віссю, тінню.

Подовженими не бувають звуки б, п, в, м, ф, р, бо вони вимовляються перед звуком [й] твердо: кров'ю [кровну], матір'ю, любов'ю. Не відбувається подовження, якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних: честю, радістю.

Відмінкові закінчення іменників IV відміни

Відмінкові закінчення іменників IV відміни

Увага! В іменниках IV відміни у непрямих відмінках перед закінченням наявні суфікси -ат-, -ят-, -єн-: качати—качаті, теляти—теляті, імені—іменем. У знахідному відмінку множини іменники - назви неістот мають закінчення таке, як у називному відмінку: коліщата, горнята. Назви тварин можуть мати паралельні форми: гусенята і гусенят. Назви людей мають таке закінчення, як і в родовому відмінку: дівчат, хлоп ят.


Відмінювання іменників множинної форми


Множинні іменники (ріигаїіа Іапшт) мають ті самі відмінкові форми, що й іменники першої—третьої відмін у множині.

У родовому відмінку множинних іменників виступають закінчення -ей: саней, курей, людей; -ів (графічно -їв): дріжджів, окулярів, помиїв або чиста основа: воріт, канікул, висівок, ножиць.

У давальному, орудному і місцевому відмінках множинні іменники мають ті самі флексії, що й іменники усіх чотирьох відмін у формах множини: -ом (-ям); -ами (-ями); ах (-ях), В орудному відмінку можлива флексія -има; дверима, плечима, грошима.

У знахідномі відмінку майже всі множинні іменники мають форму, спільну з називним. Лише назви істот (люди, діти, кури) можуть мати форму знахідного відмінка, спільну з родовим: кличу дітей (курей), але пасу гуси і гусей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Граматичні категорії іменника.“ на сторінці 13. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.
  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту