Суфікс

Сучасна українська літературна мова

Суфікс - це значуща частина слова, що стоїть відразу після кореня і служить звичайно для творення слів. Своє словотвірне значення суфікс виражає тільки у зв'язку з кореневою морфемою. Наприклад, суфікси -ець, -ист, -іст утворюють назви осіб чоловічої статі за належністю до організації, партії, політичної чи наукової течії: партієць, ідеаліст. Але в поєднанні з коренями слів, що позначають дії або предмети, утворюють назви осіб за родом діяльності: шити - швець, таксі - таксист, піаніно -піаніст. Суфікси -от(а), -ість, -изн(а), -інь у поєднанні з коренями прикметників, які виражають ознаки або властивості предметів, утворюють назви абстрактних понять: доброта, відважність, крутизна, просторінь.

Суфікс видозмінює, уточнює лексичне значення кореня й одночасно граматично оформлює разом із закінченням передсуфіксальну частину і все слово, відносячи його до однієї із самостійних частин мови: слова трійка, казка, синька належать до іменників, бо їх корені (тр-и, каз-а-ти, син-ій) граматично оформлені іменниковим суфіксом -к- і закінченням жіночого роду називного відмінка однини -а. Видозміна кореневого значення в похідних словах поєднується з видозміною їх граматичного оформлення як іменників. Суфікси розподілені між частинами мови, закріплені за певними групами (словотвірними типами) слів у межах частини мови. Наприклад, суфікси -ар(-яр), -ич, -ець, -ин, чшн, -иц(я), -ниц(я), -ець, -тель, -к(а), -ист, -іст є засобами творення іменників, що позначають осіб за родом їхньої діяльності, фахом; -я-, -ав- (-яв-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- засобами творення якісних прикметників; суфіксами -и-, -4-, -а-, -ва-, -ува-(-юва-) творяться дієслова; -о, -є, -чі - прислівники.

Окрему групу складають суфікси, що служать для творення форм слова, тобто виконують не словотвірну, а граматичну роль. При словотворенні суфікс уточнює речове значення кореня, внаслідок його приєднання з'являється нове слово: вітер-вітряний, правда - правдист. Коли утворюються форми одного і того самого слова, суфікс не видозмінює значення кореня. Наприклад, формотворчими є суфікси -ш-, -іш- у прикметниках для творення форм вищого і найвищого ступенів (тонкий — тонший -найтон-ший; червоний - червоніший - найчервоніший); у прислівниках для творення таких самих форм (вільно - вільніше - найвільніше); суфікси -уч-(-юч-), -ач-(-яч-), -л-, -н-(-ен-), -лі- у дієсловах для творення форм дієприкметників (ріжучий, висячий, запрілий, зведений, забутий)', -учи(-ючи), -ачи(-ячи), чий, -вши - для творення дієприслівників (їдучи, стоячи, принісши, пізнавши) та деякі інші, що служать для творення дієслівних форм (наприклад, недоконаного виду від доконаного: переказати — переказувати, відпрацювати — відпрацьовувати).

Примітка. Суфікс, як правило, стоїть перед закінченням. Після закінчення може стояти тільки постфікс -ся в дієсловах (училЩся, уч"іу|ся) та словотворчі морфеми, похідні від часток, що пишуться через дефіс (такий-от, якими-небудь. сідайте-но, зайдіть-бд).

Префікс

Префікс - це значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить звичайно для творення слів. Своє словотворче значення префікс виражає, приєднавшись до готового слова, тому похідне слово з префіксом завжди залишається в тій самій частині мови. Префікс надає похідному слову нового значення. Наприклад: весна -провесна, здоровий — прездоровий, просто — архіпросто, співати — проспівати, наспівати, переспівати.

Окремі префікси здатні виконувати роль творення форм одного і того самого слова і не вносять у його лексичне значення додаткових відтінків. Так, префікс най- служить для творення форми найвищого ступеня порівняння якісних прикметників і якісно-означальних прислівників: світліш — світліший — найсвітліший; безпечно - безпечніше - найбезпечніше.

У дієсловах приєднання префікса змінює лексичне значення і, як правило, змінює їх вид: могти — перемогти, стати - відстати, екзаменувати — переекзаменувати. Проте в гнізді однокореневих дієслів наявна видова пара, в якій безпрефіксне дієслово недоконаного виду, а з префіксом - доконаного виду і префікс не вносить зміни в лексичне значення: писати-написати, читати - прочитати, іти - прийти. Усі інші дієслова в межах зазначених споріднених дієслів (писати - записати, переписати, підписати..., читати - відчитати, підчитати, вичитати..., іти - відійти, зайти...) виконують словотворчу роль, видозмінюючи значення коренів.

Примітки. 1. Більшість префіксів похідні від прийменників. Вони закріпилися за дієсловами і виражають відношення дії просторової орієнтації - вгору, вниз, всередину, зовні (підвести, знизити, увійти, вибігти), напрямку руку і меж (відкривати, прибитися, перестрибнути), міри вияву або тривалості (походити, поснідати) і т. д.

• 2. Префікси можуть бути багатозначними, їх значення зумовлюється взаємодією з коренем слова. Наприклад, з дієсловами переміщення префікс при- означає наближення до певного пункту: приїхати, пригнати, приволокти, а з дієсловами активної дії на предмет він означає приєднання до чогось, накладання: приклеїти, примазати, приставити; префікс за- з різними дієсловами означає: раптову дію (закричати; застогнати), значне поширення (зарясніти, закущитися), рух усередину чогось (забрести, забігти) або ступінь вияву в часі (забігати, заходити, захапатися) тощо.

• 3. Префікси можуть вступати в синонімічні й омонімічні відношення. Наприклад: в українській мові синонімічними можуть виступати префікси: за-, уві- (зайти в кімнату -увійти в кімнату), зне-, обез- (знецінити - обезцінити). Синонімічні також деякі українські префікси та префікси іншомовного походження: міжнаціональний - інтернаціональний.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суфікс“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс
  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту