Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

Сучасна українська літературна мова

У процесі історичного розвитку мови первинний морфемний склад частини слів зазнав змін. Унаслідок порушення прямих співвідношень між первинним (непохідним) і похідним від нього словом може забутися давнє слово або втратитися мотивація похідного, що зумовлює зрощення морфем. Змінам у будові слова сприяють також чергування звуків, явища уподібнення і розподібнення приголосних, випадання окремих звуків або їх вставлення та ін.

Розрізняють такі зміни у морфемній будові слів: спрощення, ускладнення, перерозклад.

Спрощення - це зміна в будові слова, наслідком якої є втрата похідним словом здатності виділяти первісно наявну в ньому морфему. Наприклад, у словах сучасний, пагінець, посуд уже не виділяються префікси су-, па-, по-; вони зрослися з коренями. Так само іменники жир, мило, діло, вікно вже сприймаються як безсуфіксні слова, хоч у давні часи вони сприймалися як похідні, утворені суфіксами -д, -л-(о), -н-(о).

Ускладнення - це зміна в будові слова, внаслідок якої від кореня відділяється його частина як суфікс, і тим самим воно стає складнішим за будовою. Це трапляється зі словами іншомовного походження, при засвоєнні яких частина кореня у звуковому відношенні збігається з наявним в українській мові суфіксом. Наприклад, у засвоєних з німецької мови словах марка (der Mark) і зонтик (der Zondek) на українському фунті кореневий звук у слові марка і сполучення звуків ик у корені слова зонтик збіглися за звучанням з наявними в іменниках суфіксами -к- та -ик- (дужка, ручка, хвостик, ножик). Непохідні слова почали сприйматися як похідні, з'явилося слово зонт з обірваним коренем, що нагадує в українській мові утворення ніж - ножик, хвіст -хвостик. Тільки в Поданих вище прикладах усе відбулося навпаки: зонтик - зонт; єхидна (з грецької мови) - єхида.

Перерозклад - це зміна в будові слова, що виявляється в іншому, ніж було первісно, розподілі морфем. Наприклад, в іменниках сестра, земля та інших на -а(-я) у давнину в множині -а(-я) входив до основи як суфікс, а тепер приєднався до закінчення: сестрам, сестрами, сестрах; землям, землями, землях.

Спостерігаються також зміни на стику морфем у слові, що викликає труднощі в морфемному аналізі. Наприклад, у слові довгобразий зник другий кореневий о (довгообразий); у словах козацький, одеський суфікс -ськ- злився з кінцевим приголосним кореня.

Морфемний аналіз слова

Застосування морфемного аналізу допомагає розкрити внутрішню будову слова, виявити організацію значущих частин у ньому, з'ясувати значення кожної морфеми. Морфемний аналіз проводиться на основі зіставлення споріднених (однокореневих) слів. Це зіставлення допоможе знайти корінь слова як спільну частину споріднених слів.

Порядок морфемного аналізу

• 1. З'ясувати, до якої частини мови належить аналізоване слово та змінюване воно чи незмінюване.

• 2. У змінюваному слові визначити закінчення (або закінчення і суфікс, яким утворено форму слова, що аналізується).

• 3. Вказати, яке закінчення - фонетично виражене чи нульове - і які значення воно виражає.

• 4. Охарактеризувати основу за її подільністю: дорівнює кореню чи до її складу входить один або більше словотворчих суфіксів чи префіксів.

• 5. Виділити умовними позначками кожну морфему (основу, корінь, суфікс, префікс і закінчення).

• 6. Пояснити фонетичні зміни на стику морфем і в будові слова (якщо вони є).

Суфіксальний спосіб словотвору

Суфіксальний спосіб полягає в приєднанні до твірної основи словотворчого суфікса: сніг - сніг-ур, клен — клен-ов-ий, голос - голос-ува-ти.

Суфіксальним способом творяться іменники, прикметники, дієслова і прислівники. За кожною частиною мови закріплені певні суфікси, а приєднання їх до твірних основ підлягає правилам, що відображають мовну практику народу. Наприклад, при приєднанні суфікса -ин- до основи, яка закінчується звуками г, к або х, відбувається чергування г - ж, к - ч, х - ш: друг - дружина, дівка - дівчина, горох - горошина. Кінцевий -ск змінюється на шч(щ): віск - вощина. Суфікс разом із закінченням граматично оформлює не тільки основу, тобто залишає її в тій же частині мови чи переводить до іншої (стіл-стіл-ець, стіл - стол-ува-ти-ся), а й слово в цілому. Оформлене суфіксом і закінченням або тільки суфіксом без закінчення (у прислівнику), нове слово входить у якусь частину мови і дістає можливість виступати в усіх формах цієї частини мови. Наприклад, столуватися - дієслово, воно утворює форми усіх часів і способів, дієприслівник, а слово стілець має форму іменника чоловічого роду і відповідно змінюється за відмінками і числами.

Наступний розділ:

Іменникові суфікси


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спрощення, ускладнення і перерозклад основ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ
  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту