Асиміляція за м'якістю

Сучасна українська літературна мова

Асиміляція за м'якістю також буває тільки регресивною. Вона в усному українському мовленні надзвичайно поширена, але ступінь її здійснення залежить від характеру приголосних, що вимовляються поряд. Так, приголосні [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] асимілятивно пом'якшуються перед будь-яким м'яким названої групи приголосних: для [д'л'а], навесні [навеис'н'і'], жінці [ж'і'н'ц'і]. Однак приголосні [д], [т], [л], [н] не асимілюють з дальшими пом'якшеними і напівпом'якшеними [р'], [к'], [г'],

[б'], [п'], [ф'], [м'], [ж'], [ч'], [ш']: хитрі [хи'тр'і], твій [тв'ії], паМі [палк'і'] і под. Передньоязикові [р], [ж], [ч], [ш], задньоязикові [г], [к], [х], глотковий [г], губні ВД, М" [■]" М" [ф]" асимілятивно в українському мовленні не пом'якшуються перед будь-яким м'яким чи пом'якшеним приголосним: землі [зеимл'і], гніт [гн'іт] і [гн'іт] тощо. А приголосні [з], [ц], [с], [дз] можуть сприймати асиміляційний вплив напівпом'якшених губних [б*], [п'], [в'], [м'], [ф'], а також [р'] і пом'якшуються: свято [с'в'а'то], сміх [с'м'іх], цвіт [ц'в'іт].

Дисиміляція

Дисиміляція трапляється в сучасній українській літературній мові рідше, ніж асиміляція, а наслідки її, що з'явилися у фонетичних умовах різних періодів розвитку слов'янських мов, спостерігаються в таких найважливіших випадках:

• а) у спільнослов'янських групах [дт] і [тт], що виникали здебільшого в інфінітивах і віддієслівних іменниках, у зв'язку з дією закону відкритого складу в результаті дисиміляції ([тт] -> [ст]) або асиміляції й дисиміляції ([дт] -> [тт] —> [ст]) утворилося відоме слов'янським мовам сполучення [ст]: радти! -> *кратти —> красти (але краду), плетти -> плести (але плету), повткдть —► пов'ятть —> повість (але оповідання);

• б) у нових групах приголосних, що з'явилися після занепаду редукованих у давньоруській мові, дисиміляція розвинулася після розпаду давньоруської мови і закріпилася в українській фонетичній системі: [кьт]о —> [кт]о —> хто (рос. кто) [чьн] ~" [чн] -> [шн]: рушник (4- ручьникь), мірошник (*- м*йрьчьникь) і под. Однак у більшості слів із названою групою звуків дисиміляція не відбулася: безперечний, значний, нічний, пшеничний і под.;

• в) в групах приголосних [шш] 4- [сш] та [жш] <- [зш що з'являлися при творенні форм вищого ступеня порівняння прикметників, в результаті дисиміляції відбувся перехід у [шч] та [жч]: висший —> вишший (асиміляція) —> вишчий (дисиміляція); низший -> нижший (асиміляція) -" нижчий (дисиміляція).

Примітка. Значком * позначаються відновлені за відомими фонетичними законами слова, що пам'ятками не засвідчені, проте могли існувати.

Подовження приголосних при збігові їх

Подовження приголосних при збігові їх в українській мові буває:

• а) коли корінь починається таким звуком, яким закінчується префікс: (без)збройний, (під)дати, (об)бити;

• б) коли корінь закінчується приголосним [н], до нього додається суфікс -"-, -ник-, -ниц(я): ден(н)ий, баштан(ник), Він(ниця);

• в) у складноскорочених словах типу юннат - юн(ий) нат(ураліст), деффак -дефектологічний) #ак(ультет);

• г) у словах возз 'єднання, возз 'єднаний і под., у яких перед префіксом з- стоїть префікс воз-, що також закінчується на [з];

ґ) у прикметникових наголошених суфіксах -енн-, -анн-: страшенний, нескінченний, невблаганний і под.;

• д) в імеНниках, утворених від прикметників, з подвоєним [н:], наприклад: стіннівка (стінний), кіннота (кінний), старанність (старанний), численність (численний) і под. Якщо ж іменник утворений від дієприкметника (у дієприкметниках приголосний суфіксальний [н] у сучасній українській мові не подовжується), то подвоєння приголосного [н] у ньому немає: відданість (відданий), завершеність (завершений);

• е) у дієслівних формах минулого часу на -ся, якщо постфікс додається до дієслівної форми з кінцевим [с]: винісся, розрісся.

Усі випадки морфологічного подвоєння приголосних закріплюються українською орфографією.

Подовження наявне також у словах ссати, виссати та інших (цього кореня), в яких у давньоруській мові між приголосними вживався слабкий редукованний (сьсати).


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Асиміляція за м'якістю“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю
  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту