Асиміляція за м'якістю також буває тільки регресивною. Вона в усному українському мовленні надзвичайно поширена, але ступінь її здійснення залежить від характеру приголосних, що вимовляються поряд. Так, приголосні [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] асимілятивно пом'якшуються перед будь-яким м'яким названої групи приголосних: для [д'л'а], навесні [навеис'н'і'], жінці [ж'і'н'ц'і]. Однак приголосні [д], [т], [л], [н] не асимілюють з дальшими пом'якшеними і напівпом'якшеними [р'], [к'], [г'],
[б'], [п'], [ф'], [м'], [ж'], [ч'], [ш']: хитрі [хи'тр'і], твій [тв'ії], паМі [палк'і'] і под. Передньоязикові [р], [ж], [ч], [ш], задньоязикові [г], [к], [х], глотковий [г], губні ВД, М" [■]" М" [ф]" асимілятивно в українському мовленні не пом'якшуються перед будь-яким м'яким чи пом'якшеним приголосним: землі [зеимл'і], гніт [гн'іт] і [гн'іт] тощо. А приголосні [з], [ц], [с], [дз] можуть сприймати асиміляційний вплив напівпом'якшених губних [б*], [п'], [в'], [м'], [ф'], а також [р'] і пом'якшуються: свято [с'в'а'то], сміх [с'м'іх], цвіт [ц'в'іт].
Дисиміляція
Дисиміляція трапляється в сучасній українській літературній мові рідше, ніж асиміляція, а наслідки її, що з'явилися у фонетичних умовах різних періодів розвитку слов'янських мов, спостерігаються в таких найважливіших випадках:
• а) у спільнослов'янських групах [дт] і [тт], що виникали здебільшого в інфінітивах і віддієслівних іменниках, у зв'язку з дією закону відкритого складу в результаті дисиміляції ([тт] -> [ст]) або асиміляції й дисиміляції ([дт] -> [тт] —> [ст]) утворилося відоме слов'янським мовам сполучення [ст]: радти! -> *кратти —> красти (але краду), плетти -> плести (але плету), повткдть —► пов'ятть —> повість (але оповідання);
• б) у нових групах приголосних, що з'явилися після занепаду редукованих у давньоруській мові, дисиміляція розвинулася після розпаду давньоруської мови і закріпилася в українській фонетичній системі: [кьт]о —> [кт]о —> хто (рос. кто) [чьн] ~" [чн] -> [шн]: рушник (4- ручьникь), мірошник (*- м*йрьчьникь) і под. Однак у більшості слів із названою групою звуків дисиміляція не відбулася: безперечний, значний, нічний, пшеничний і под.;
• в) в групах приголосних [шш] 4- [сш] та [жш] <- [зш що з'являлися при творенні форм вищого ступеня порівняння прикметників, в результаті дисиміляції відбувся перехід у [шч] та [жч]: висший —> вишший (асиміляція) —> вишчий (дисиміляція); низший -> нижший (асиміляція) -" нижчий (дисиміляція).
Примітка. Значком * позначаються відновлені за відомими фонетичними законами слова, що пам'ятками не засвідчені, проте могли існувати.
Подовження приголосних при збігові їх
Подовження приголосних при збігові їх в українській мові буває:
• а) коли корінь починається таким звуком, яким закінчується префікс: (без)збройний, (під)дати, (об)бити;
• б) коли корінь закінчується приголосним [н], до нього додається суфікс -"-, -ник-, -ниц(я): ден(н)ий, баштан(ник), Він(ниця);
• в) у складноскорочених словах типу юннат - юн(ий) нат(ураліст), деффак -дефектологічний) #ак(ультет);
• г) у словах возз 'єднання, возз 'єднаний і под., у яких перед префіксом з- стоїть префікс воз-, що також закінчується на [з];
ґ) у прикметникових наголошених суфіксах -енн-, -анн-: страшенний, нескінченний, невблаганний і под.;
• д) в імеНниках, утворених від прикметників, з подвоєним [н:], наприклад: стіннівка (стінний), кіннота (кінний), старанність (старанний), численність (численний) і под. Якщо ж іменник утворений від дієприкметника (у дієприкметниках приголосний суфіксальний [н] у сучасній українській мові не подовжується), то подвоєння приголосного [н] у ньому немає: відданість (відданий), завершеність (завершений);
• е) у дієслівних формах минулого часу на -ся, якщо постфікс додається до дієслівної форми з кінцевим [с]: винісся, розрісся.
Усі випадки морфологічного подвоєння приголосних закріплюються українською орфографією.
Подовження наявне також у словах ссати, виссати та інших (цього кореня), в яких у давньоруській мові між приголосними вживався слабкий редукованний (сьсати).
Фонетичне подовження приголосних
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Асиміляція за м'якістю“ на сторінці 1. Приємного читання.
