Пунктуаційний розбір тексту

Сучасна українська літературна мова


Схема пунктуаційного розбору


• 1. Прочитати текст відповідно до розділових знаків, ужитих в ньому.

• 2. Переглянути і визначити, скільки розділових знаків використано в ньому.

• 3. Вказати, які з них виконують роль відділення, а які - видільну функцію.

• 4. Пояснити на прикладах із тексту принципи вживання пунктограм.

• 5. Виділити у тексті парні пунктограми.

• 6. Знайти в довіднику з українського правопису конкретне правило, за яким поставлено у дібраному тексті кожен розділовий знак.


Зразок пунктуаційного розбору


Стуливши міцно свої тонкі губи, Толя вирішив не питати хлопців, чому вони сьогодні такі бундючні. Він знав - вони й самі не витримають довго, все скажуть. Толя тільки оглянув їх гострим оком і, щоб приховати своє зацікавлення, підстрибнув і пішов на дорогу "колесом", вниз головою. Толя був дуже вправний фізкультурник, і всі йому заздрили. Ще вмів Толя: лазити через будь-який паркан, оглушливо свистіти в чотири пальці і кумкати жабою. Ого, й ще багато чого вмів Толя!.. Та це ніскільки не порушило урочистого настрою Васі й Сані. Вони зі зневажливою зверхністю дивилися на всі Толині вправи, наче вміли зробити їх краще за нього.

Так... Гаразд... А як дізнатися, чому той неохайний Санько має такий незалежний, непроникливий вигляд? (О. Копиленко).

У тексті вжито крапку сім разів, кому непарно - десять разів, парно — один раз, два рази - двокрапку, по одному разу - тире, двокрапку, знак оклику, знак питання, лапки і комбінований знак оклику з двома крапками.

Усі сім разів крапка виконує в тексті роль відділення: розділяє в тексті два простих і сім складних речень. Знак оклику позначає кінець простого речення і служить засобом вираження захоплення (гордості). Знаком питання закінчується складне речення, у якому головна частина містить питання.

Видільну функцію виконують коми у першому реченні (перша кома), у третьому (третя кома) і в шостому.

На синтаксичному принципі грунтується вживання в тексті крапки (текст поділяється на речення), коми (виділяються відокремлені члени — у першому реченні, між однорідними членами - у другому реченні тощо). З опорою на інтонаційний принцип вжито багато крапок і двокрапка.

У тексті вжиті парні пунктограми: коми - у першому і третьому реченнях, лапки (в які взято слово колесом) і дужки - для вказівки на автора тексту.

У першому реченні першою комою виділяється дієприслівниковий зворот (дієприслівник із залежними від нього словами завжди відокремлюється).

Примітка. Якщо відокремлений член або вигук чи звертання стоїть на початку або в кінці речення, то з двох парних знаків виділення ставиться тільки один (див. перше, третє і шосте речення).

Роздільну функцію виконують коми у першому реченні (друга кома по порядку), у третьому, четвертому, сьомому і останньому реченнях (розділяють частини складного речення).

Друга кома в першому реченні відділяє підрядну частину від головної. У другому реченні тире використано як варіант у складних з'ясувальних реченнях, в яких друга частина розкриває зміст першої. Частіше в таких реченнях ставиться двокрапка. Тут автор надав перевагу тире.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пунктуаційний розбір тексту“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту