Фонологічні школи

Сучасна українська літературна мова

Представники Щербівської фонологічної школи при встановленні фонемної незалежності виходять з реального звучання конкретної словоформи. Наприклад, у слові просьба виступає фонема /з'/, що є наслідком асимілятивного чергування перед наступним дзвінким [б).

Інакше відбувається встановлення фонемної належності конкретних звуків представниками Московської фонологічної школи. На їхню думку, на основі однієї тільки словоформи не можна встановити фонемну належність звука, що стоїть у слабкій позиції. Отже, в основі теорії фонеми Московської фонологічної школи лежить морфема І поняття сильної та слабкої позицій. Так, у слові просьба, за Московською фонологічною школою, позиція звука перед [б] є слабкою. У цій позиції звуки [с'] і [з'] не протиставляються, не розрізняються. Щоб установити, якою фонемою є звук слабкої позиції, його треба поставити в сильну позицію • (змінивши положення морфеми). У результаті такої процедури виявляється, що перед [б] стоїть фонема /с'/ у варіанті [з'].

Одним із найвизначніших представників Празької школи і світової лінгвістики взагалі став Микола Сергійович Трубецькой.

Навчаючись у Московському університеті, успадковує традиції школи П. Фортунатова. Підчас проживання в Росії досліджує слов'янські, фінно-угорські й мови Кавказу. Друкується нечасто, до того ж більшість його праць утрачено. 1919 року емігрує з Росії спершу до Болгарії, а з 1922 р. - до Австрії, де працює викладачем Віденського університету. У 30-х роках переїздить до Праги. Саме тут підготовлено й видано основні його праці.

Найвагомішою в науковій спадщині М. С. Трубецького стала книга "Основи фонології", в якій уперше запропоновано фонологічну концепцію фонетичної системи мови, визначено предмет фонетики і фонології: фонетиці залишено матеріальне вираження у вигляді звуків, нею вивчається фізично-акустична і звукова системи, артикуляційно-фонологічно аналізується безкінечна кількість звуків; у фонології ж аналізуються чітко усвідомлювані звуки, що виділяються на основі розрізнення і розпізнавання слів; визначено принципи функціонального розрізнення фонем.

Крім конститутивної, сигніфікативної і перцептивної, М. С. Трубецькой визначає ще дві важливі функції фонем: делімітативну (розмежувальну) і кульмінативну.

Делімітативна функція пов'язана з сигнальною вказівкою на межі слів і морфем. Так, зокрема, у чеській мові наголос завжди є сигналом початку слова.

Кульмінативна функція полягає в забезпеченні цілісності та виділеності слова, < що досягається завдяки наголосу і сингармонізмові (всі голосні у слові стають гармонійними за артикуляцією). У тюркських і деяких інших мовах - уподібнення . голосних звуків афіксів голосним звукам кореня-основи: баш - "голова", башлар -, "голови"; теш - "зуб", тешлер - "зуби".

Фонему М. С. Трубецькой визначає на основі опозиції, точніше звукового протиставлення. Якщо за допомогою опозиції розрізняються значення двох слів, то їх називають фонологічними, дистинктивними, смислорозрізнювальними. Вони протиставляються всім іншим, несуттєвим. Таким чином, будь-яке слово постає структурою з кількох фонем. У всякої фонеми можуть виділятися, крім смислорозрізнювальних, ще й численні несуттєві ознаки. Зрозуміло, що фонема реалізується у вигляді звуків, а всякий звук - це варіант фонеми. Основний варіант - то інваріант фонеми. Парадигматично М. С. Трубецькой розрізняє варіанти фонеми, а синтагматично відрізняє фонему від сполучення фонем. Варіанти не розрізняють слова, якщо ж два звуки розрізняють слова - то це дві фонеми. Ученим було звернено увагу на пару протиставлених однією ознакою фонем, що пізніше стали кваліфікуватися корелятивною парою фонем, а явище - кореляцією.

Серед опозиції М. С. Трубецькой розрізняв одновимірні, багатовимірні, у вигляді кількох пар, фонеми, пропорційні (однотипні) для кількох пар, та ізольовані, що не мають інших пар. Найвагомішим у нього виявилися привативні, градуальні й еквівалентні (рівнозначні) опозиції" Привативні - то протиставлення дзвінкого й недзвінкого. Компонент опозиції протиставлення називають немаркованим на відміну від вираженого, маркованого. Названі поняття і терміни стали використовуватися у процесі аналізу інших підсистем мови. Учений запроваджує поняття про архіфонеми у випадку нейтралізації однієї з фонем у певних позиціях. Крім розрізнювальних ознак фонем, M. С. Трубецькой вивчає наголос, інтонацію і т. ін., поглиблено досліджує загальні принципи сполучення фонем, фонологічні системи різних мов.

Наступний розділ:

Визначення фонеми


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фонологічні школи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи
  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту