Просте і складне речення

Сучасна українська літературна мова

Прості і складні речення розрізняють за кількома днференційними ознаками:

• прості речення складаються з мінімальних синтаксичних одиниць і словосполучень, а складні - з двох і більше простих речень;

• з формально-синтаксичного погляду прості речення складаються з однієї предикативної одиниці, складні - з двох і більше;

• прості речення як компоненти складного речення не мають інтонаційної завершеності, яка властива складному реченню в цілому; тому простими реченнями їх називають умовно;

• у простому реченні основним є предикативний зв'язок між підметом і присудком, у складному реченні — підрядний і сурядний зв'язки, наприклад: Редактор може з 'явитись у редакції лише тоді, коли вже треба підписувати номер до друку (О. Гончар); Незабаром подали вагони, але пасажирів ще не випускали з вокзалу (Л. Смілянськнй).

Прості речення відрізняються від складних не лише будовою, а й значенням. Елементарне просте речення із семантико-синтаксичного погляду — мовним знаком однієї ситуації, а елементарне складне - знаком двох взаємопов'язаних ситуацій, наприклад: Всі повтікали до Європи (Петро Панч); Уже душа не знала, де цей берег (Л. Костенко).

Часто прості неускладнені з формально-синтаксичного погляду речення є семантично ускладненими. Це ж стосується і складних елементарних речень. Завжди є ускладненими з формально-синтаксичного і семантико-синтаксичного боку складні багатокомпонентні речення, частини яких із семантичного погляду нерідко є теж ускладненими, наприклад: На цвинтарі цвітуть старі тінясті липи (С. Василь-ченко); Раз над Києвом стояла чудова весняна ніч, що так надихувала духом поезії Гзголя й Пушкіна (І. Нечуй-Левицький); Тільки з переказів глухий гомін доходить, що копали цей колодязь колись чумаки, чиї дороги пролягали в цих сивих степах (О. Гончар). Складні речення характеризуються, складнішою семантикою, ніж прості.

Спільним для простих і складних речень є те, що до основного речення можуть приєднуватися сполучниковим або безсполучниковим зв'язком винесені за його межі предикативні одиниці, які дістали назву приєднувальні конструкції.

Приєднувальні конструкції- речення, що становлять додаткові повідомлення до опорного речення, виділяючись при цьому в окреме самостійне речення.

Дехто виділяє приєднування як різновид синтаксичного зв'язку. Приєднувальні речення можуть бути простими і складними, наприклад: Дніпро на нас розсердився, плаче України. І я плачу (Т. Шевченко); Скільки шедеврів позникало з музею під час війни. ..Тне лише картини (О. Гончар).

Отже, прості і складні речення виділяються з урахуванням різних диференційних ознак. У формально-синтаксичному і семантико-синтаксичному планах лі конструкції часто не є співвідносними.

Погляди мовознавців на синтаксичну модель членів речення

В історії мовознавства питання про головні члени речення дискусійне, що пов'язано з визначенням їх статусу. Більшість сучасних лінгвістів головним компонентом речення вважають присудок.

Основним формально-синтаксичним типом простого речення є двоскладні речення, структурну основу яких становлять два головні члени - підмет і присудок. Диференційні ознаки простого речення найповніше виявляються саме в двоскладному реченні. В односкладних реченнях наявний один головний член, не диференційований на підмет і присудок.

Головні члени речення - повнозначні лексичні компоненти речення (підмет І присудок), що становлять його синтаксичний центр.

Диференційною ознакою їх виділення є входження до предикативної основи речення, що є необхідним мінімумом для його функціонування. Предикативна основа речення формується тільки головними членами. У двоскладному реченні традиційно виділяють підмет і присудок, що пов'язані між собою предикативним синтаксичним зв'язком. В односкладних реченнях виділяють єдиний головний член, наприклад: Надворі смеркало й сутеніло (І. Нечуй-Левицький); Знов Іду широким полем до свого села (І. Вирган); В милого сорочка біла (І. Нехода); Із нічної пітьми світлий день вирина (М. Упеник); Чорнів тополь воронячий літопис (Л. Костенко); Чорна ніч, шматована вогнем І кулями, стоїть над Сорочиниями в німій, глибокій печалі (і. Цюпа).

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення перебувають в опози-тивнйх відношеннях: підмет виділяється через протиставлення присудкові, присудок - через протиставлення підметові. За відсутності такого протиставлення виділяють недиференційований головний член речення, що не є ні підметом, ні присудком, а виступає головним членом односкладного речення.

Підмет із залежними від нього компонентами становить групу підмета, а присудок із залежними від нього компонентами - групу присудка, наприклад: / стали тихо плакати І дві хмароньки ясні (О. Олесь); М'яким силуетом проступає Із неба І собор (О. Гончар); Степ І мерехтить І густо та солодко дихає чебриком (В. Винниченко); Стара Половчиха незводилазнихочей(Ю. Яновський). Однак не завжди групи підмета і присудка розмежовуються, наприклад: Натягне дощ свої осінні струни (Л. Костенко).

Синтаксична модель членів речення бере свій початок ще з античної граматики. У ХІХст. представники логіко-граматичного напряму (О. Востоков, Ф. Буслаев), які ототожнювали логіку з граматикою, прирівнювали речення до судження, а члени речення ототожнювали з логічними категоріями судження (підмет - із суб'єктом, присудок - із предикатом). Представники психологічного напряму (Г. Пауль, О. Потебня) виділяли психологічний підмет і присудок. П. Фортунатов, О. Псшновський трактували члени речення з урахуванням формально-синтаксичних ознак.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Просте і складне речення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення
  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту