Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

Сучасна українська літературна мова


Парадигма речення


Парадигма (грец. - приклад, зразок) речення - система форм структурної схеми речення, у якій вихідною формою є ядерне речення, а похідними - його трансформації.

Сучасна синтаксична наука досліджує не лише конкретні структурні схеми речення, а й те, як такі зразки співвідносяться з іншими, яке їх місце в мовній системі. Це сприяє реалізації принципу системності синтаксичного опису. Вивчення системних видозмін і співвідношень формальних класів речень зумовило наприкінці 60-х років XX ст. появу вчення про парадигму речення (Д. Уорт, Р. Зимек, В. Грабе, П. Адамець, Т. Ломтєв, В. Храковський, Л. Мурзін, 4. Філлмор, Б. Рассел).

У мовознавстві розглядають парадигму речення у широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні парадигма речення - це система, що охоплює:

• 1) внутрішньосхемні перетворення, тобто такі, що не змінюють відмінних ознак структурної схеми речення: Туристи їдуть поїздом — Туристи їхали поїздом—Туристи їхатимуть поїздом; Нехай туристи їдуть поїздом — Туристи їхали б поїздом; Я їду поїздом - Ти їдеш поїздом - Він їде поїздом;

• 2) системні протиставлення речень однієї структурної схеми реченням інших структурних схем (міжсхемні перетворення): Ми добре відпочивали влітку - Улітку нам добре відпочивалось;

• 3) протиставлення речень певного зразка іншим синтаксичним одиницям чи їх частинам: Ми побачили море - Море, побачене нами - побачене нами море.

Отже, парадигма передбачає співвідношення речень і нереченнєвих синтаксичних одиниць.

Внутрішньосхемні перетворення. У вузькому розумінні парадигма речення репрезентується тільки внутрішньосхемними перетвореннями у межах тієї самої структурної схеми речення.

У вітчизняному мовознавстві переважає тлумачення парадигми речення у вузькому значенні - як системи його форми, що протиставляються за граматичним значенням. Тому за основу беруться граматичні значення модальності та синтаксичного часу, що реалізують загальне граматичне значення речення - предикативність. Видозміни формальної організації речення, що являють собою форми речення, створюються частковими модально-часовими значеннями. Система цих форм речення і є його парадигмою.

Модальні значення речення: виражаються синтаксичними способами:

• дійсним (індикативом): Брат читає; Надворі тихо;

• умовним: Мати ходила б; Студент учився б;

• бажальним: Якби хоч трохи відпочити; Хоча б розвиднілося швидше;

• спонукальним: Слухайте музику; Звернімо увагу на цю картину. Парадигми, зумовлені внутрішньосхемними перетвореннями, тісно пов'язані з морфологічними і синтаксичними категоріями, тому їх називають мораЬолого-син-таксичними. Це такі парадигми:

• часова: Трава була зелена — Трава буде зелена; Вечори - Вечоріло - Вечорітиме; Ранок—Був ранок - Буде ранок;

• модальна (вона взаємодіє з часовою): Ми працюємо - Ми працювали - Ми працюватимемо; Ми працювали б; Якби ми працювали; Працюймо;

• видова (нашаровується на часову парадигму): Брат співав пісню - Брат заспівав пісню; Брат співає (співатиме) пісню - Брат заспіває пісню;

• особова: Я слухаю музику - Ти слухаєш музику - Він (вона, воно) слухає музику -Ми слухаємо музику - Ви слухаєте музику—Вони слухають музику;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання
  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту