Парадигма речення
Парадигма (грец. - приклад, зразок) речення - система форм структурної схеми речення, у якій вихідною формою є ядерне речення, а похідними - його трансформації.
Сучасна синтаксична наука досліджує не лише конкретні структурні схеми речення, а й те, як такі зразки співвідносяться з іншими, яке їх місце в мовній системі. Це сприяє реалізації принципу системності синтаксичного опису. Вивчення системних видозмін і співвідношень формальних класів речень зумовило наприкінці 60-х років XX ст. появу вчення про парадигму речення (Д. Уорт, Р. Зимек, В. Грабе, П. Адамець, Т. Ломтєв, В. Храковський, Л. Мурзін, 4. Філлмор, Б. Рассел).
У мовознавстві розглядають парадигму речення у широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні парадигма речення - це система, що охоплює:
• 1) внутрішньосхемні перетворення, тобто такі, що не змінюють відмінних ознак структурної схеми речення: Туристи їдуть поїздом — Туристи їхали поїздом—Туристи їхатимуть поїздом; Нехай туристи їдуть поїздом — Туристи їхали б поїздом; Я їду поїздом - Ти їдеш поїздом - Він їде поїздом;
• 2) системні протиставлення речень однієї структурної схеми реченням інших структурних схем (міжсхемні перетворення): Ми добре відпочивали влітку - Улітку нам добре відпочивалось;
• 3) протиставлення речень певного зразка іншим синтаксичним одиницям чи їх частинам: Ми побачили море - Море, побачене нами - побачене нами море.
Отже, парадигма передбачає співвідношення речень і нереченнєвих синтаксичних одиниць.
Внутрішньосхемні перетворення. У вузькому розумінні парадигма речення репрезентується тільки внутрішньосхемними перетвореннями у межах тієї самої структурної схеми речення.
У вітчизняному мовознавстві переважає тлумачення парадигми речення у вузькому значенні - як системи його форми, що протиставляються за граматичним значенням. Тому за основу беруться граматичні значення модальності та синтаксичного часу, що реалізують загальне граматичне значення речення - предикативність. Видозміни формальної організації речення, що являють собою форми речення, створюються частковими модально-часовими значеннями. Система цих форм речення і є його парадигмою.
Модальні значення речення: виражаються синтаксичними способами:
• дійсним (індикативом): Брат читає; Надворі тихо;
• умовним: Мати ходила б; Студент учився б;
• бажальним: Якби хоч трохи відпочити; Хоча б розвиднілося швидше;
• спонукальним: Слухайте музику; Звернімо увагу на цю картину. Парадигми, зумовлені внутрішньосхемними перетвореннями, тісно пов'язані з морфологічними і синтаксичними категоріями, тому їх називають мораЬолого-син-таксичними. Це такі парадигми:
• часова: Трава була зелена — Трава буде зелена; Вечори - Вечоріло - Вечорітиме; Ранок—Був ранок - Буде ранок;
• модальна (вона взаємодіє з часовою): Ми працюємо - Ми працювали - Ми працюватимемо; Ми працювали б; Якби ми працювали; Працюймо;
• видова (нашаровується на часову парадигму): Брат співав пісню - Брат заспівав пісню; Брат співає (співатиме) пісню - Брат заспіває пісню;
• особова: Я слухаю музику - Ти слухаєш музику - Він (вона, воно) слухає музику -Ми слухаємо музику - Ви слухаєте музику—Вони слухають музику;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання“ на сторінці 1. Приємного читання.
