Загальне поняття про вигук
Вигук - частина мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини.
Вигуки посідають проміжне місце між самостійними і службовими словами. Це незмінювані слова, які не виступають членами речення. Але на місці самостійного слова вигук набуває конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке замінює. Наприклад: Протягли своє "ку-ку-рі-ку" горлаті півні (Панас Мирний) - в ролі додатка; А качка ках-ках - у ролі присудка. Вигуки можуть заступати ціле речення: [Наташа:] - Охі Ох!.. Боже мій! (І. Карпенко-Карий).
| Морфологічні ознаки | Незмінювані слова. Непохідні і похідні від дієслів, іменників, сполучень слів |
| Синтаксична | Служать засобом вираження оклику, спонукання і т. ін. |
| роль | Відділяються від членів речення комою або знаком оклику. Можуть |
| замінювати речення із значенням здивування, захоплення, заклику і | |
| т. ін. Вживаючись замість самостійного слова, можуть бути | |
| будь-яким членом речення |
Групи вигуків за значенням
Розрізняють три групи вигуків.
• 1. Вигуки, що виражають емоції: страх, невдоволення, іронію, подив і т. д.: о, ой, ах, ай, ех, тьху, овва та ін. Наприклад: Ох, і щука ж була! Ех, і щука... (М. Стельмах); Ух ти! Як зуби вишкірив (М. Стельмах); Ой, рятуйте, задавить супоня (І. Карпенко-Карий); Русалка: Овва! А батько мій їх всіх потопить (Леся Українка).
• 2. Вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до дії: агей, гей, гов, агов, на, нате, стоп, марш, тпру, цабе. Наприклад: Та цитьте, чортові сороки! -Юпітер грізно закричав (І. Котляревський); Агов! Чи чуєш? Щось тріщить у лісі! (І. Франко); - Марш мені зараз малину рвати! (М. Коцюбинський). — Ану, стоп! -Віталій нахилився до водія, торкнув його за плече (О. Гончар).
• 3. Вигуки, що виражають етикет — вітання, подяку, побажання, вибачення тощо: добрий день (добридень), доброго ранку, на добраніч, прощайте, дай боже, боже поможи, на здоров'я, спасибі, хай йому грець" Наприклад: Добрий вечір, люди добрі (М. Коцюбинський); [Старшина] - А нехай їй біс, тій Парасці (І. Карпенко-Карий).
• 4. Звуконаслідувальні слова: гав-гав, кахи-кахи, ку-ку-рі-ку, тьох-тьох, кап-кап. Наприклад: - кахи! Кожум яка жахнувся, а дванадцять кож тільки трісь, трісь! (Нар. творчість); Що рибка смик - то серце тьох! Серденько щось Рибалочці віщує (С. Гулак-Артемовський); А з степу, з далини, як відгук: — Му-уі (А. Головко).
У реченні після вигуків першої групи ставиться кома, а при підвищеній інтонації-знак оклику; всередині речення такий вигук виділяється комами з обох боків: Ту смертну дорогу багрову йому не забути, о, ні! (В. Сосюра).
Вигукового значення можуть набувати самостійні слова:
Лиха година! Такого піджака загубити (О. Довженко).
Прощай, світе, прощай, земле, неприязний краю! (Т. Шевченко).
Ознаки вигуків
Зважаючи на те, що вигуки по своїй суті належать до емоційної мови, багато лінгвістів виносили їх за межі морфології, не вважали частиною мови. Так, К. Аксаков навіть не визнавав вигуки за слова, вважаючи їх викриками, які показують неви-значений стан болю, жаху, радості і т. д. Ф. Буслаєв включає вигуки до числа частин мови, але цілком слушно вважає, що вони становлять окремий розряд слів. Такого погляду дотримуються й сучасні українські лінгводидакти.
Вигуки звичайно членами речення не бувають. Вони не змінюються.
Проведіть спостереження:
Простежте, як вигуки і звуконаслідувальні слова виділяються у вимові й на письмі.
Протягли своє "ку-ку-рі-ку" горласті півні (Панас Мирний). Тью-і, ті-і-і... Ні, зовсім не так. Трйю-тіх-тіх... (М. Коцюбинський). Як увійдем у волячо-коро-в'ячо-овечу половину, так саме тобі: Му-у-у! Бе-е-е! Ме-е-е! (Остап Вишня). Гов, Лукашу, гов, го-го-го-го! А де ти? (Леся Українка). Які зустрічі, які прощання за Дніпром та Бугом!- Здрастуйте!- Прощавайте! (О. Довженко).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вигук“ на сторінці 1. Приємного читання.
