Фонетика пов'язана з такими немовознавчими дисциплінами, як фізика (акустика), анатомія, фізіологія (творення звуків, будова мовленнєвого апарату) і психологією (мовленнєва діяльність людини є частиною її психічної діяльності).
Звуки мови можна одночасно розглядати як фізичні, фізіологічні і лінгвістичні явища.
Звуки мови
Звуки мови за своєю природою, за способом творення і за своїм призначенням -досить складні одиниці.
У природі ми чуємо безліч звуків (шум трави, шелест дерев, гуркіт, спів, свист, рев, стукіт різних фізичних явищ). Звуки, позбавлені будь-якого значення, називаються порожніми (пустими), або звуками фізичних явищ.
Не всі звуки, які вимовляє людина, є звуками мови. Людина може створювати багато звучань (крик, свист, кашляння, икання, сопіння і под.), але для спілкування мають значення лише ті звуки і звукосполуки, що служать для утворення морфем і слів.
Звуки людина чує, сприймає органом слуху, тому у шкільному мовознавстві звук характеризується як слухове відчуття, що викликається механічними коливаннями. У фізиці - звук трактується як поширювані в пружних тілах (твердих, рідких і газоподібних) механічні коливання. V музиці визначається як тон певної висоти і сили. У лінмістиці звук - це членороздільний елемент людської мови, утворений за допомогою органів мовлення. Звуки - це матеріальна оболонка слів. Наша мова звукова, членороздільна.
Крім того, у лінгвістиці звуки одночасно характеризуються:
• як явище фізичне, або фізичний аспект звука .- його звучання, акустика, бо виникають у результаті коливань повітря і розрізняються за висотою, довготою, силою, тембром;
• як явище анатомо-артикуляційне, тобто фізіологічний аспект, оскільки вони утворюються органами мовленнєвого апарату людини за участю центральної нервової системи;
• як явище функціональне, або лінгвістичний аспект - функція звуків у мові, бо звуки створюють матеріальну оболонку слів, служать для їх утворення, розпізнавання, вказують на відмінності в значенні слів і їх форм.
Хоч усі три аспекти вивчення звуків представлені в шкільному мовознавстві, але чіткого розмежування їх немає. Вони вивчаються в єдності, що забезпечує засвоєння учнями акустично-фізіологічних і функціональних ознак звуків як цілісного явища.
Акустичні властивості звуків
Особливості звуків вивчаються акустикою. В акустиці розглядаються властивості хвильових рухів, що залежать від характеристик джерела коливань, і ті відчуття, що виникають у людини, яка сприймає той чи інший звук.
У фізичному аспекті кожному звукові людської мови властиві такі п'ять ознак: висота, сила, довгота, чистота, тембр.
Висота звука залежить від частоти коливань пружного тіла, тобто від кількості стисків-розріджень повітря за одну секунду (один стиск-розрідження за секунду - це герц). Людське вухо сприймає звук частотою від 16 (найнижчий звук) до 20 000 Гц. Діапазон коливань у людській мові значно менший: у чоловіків - 85-200 Гц, у жінок -160-340 Гц (у жінок голосові зв'язки коротші, і тому звук вищий), у співаків - від 80 (найнижчий бас) до 1300 (найвище сопрано) Гц. Висота звука в мові використовується для формування інтонації висловлювання, а також частково наголосу.
Сила (інтенсивність) і гучність звука залежать від амплітуди (розмаху) коливань голосових зв'язок, що, у свою чергу, зумовлюється силою, з якою тисне на голосові зв'язки чи інші перепони видихуваний струмінь повітря. Чим більший розмах коливань, тим сильніший звук. За допомогою сили звука виділяють наголошені склади, домагаються доброї чутності тощо. Коливальні рухи викликають згущення і розрідження звуків, що, у свою чергу, викликає зміни повітряного тиску порівняно з атмосферним (збільшує або зменшує його). Відповідно, сила звука залежить від величини звукового тиску хвилі, що розповсюджується. Сила звука оцінюється слухом як гучність: збільшення звукового тиску приводить до збільшення гучності, зменшення - до її послаблення. Сила звука, або інтенсивність, вимірюється в особливих одиницях - децибелах (1 дБ). Тут виявляється людський фактор (голосна або тиха розмова, говорить чоловік чи жінка тощо). Голосна розмова дорівнює приблизно 70 дБ.
Між силою звука і його гучністю існує складна залежність. Під час одного і того ж звукового тиску звуки з частотою 1000-3000 Гц чути краще, оцінюються як більш гучні, ніж звуки з частотою 100-200 Гц. Найбільшу інтенсивність мають відкриті голосні звуки [а], [о], [е], найменшу - закриті [и], [у], [і]. Напружені голосні звуки легко переходять у приголосні [у] - [в], [і] - [й]. Регулювання сили звуків зумовлюється умовами спілкування, зокрема відстанню між його учасниками, а також емоційним станом мовців.
Довгота залежить від часу звучання. Тривалість звука в слові виражається в мілісекундах: наприклад, голосний е в українській мові триває 240-260 мс, голосний и — 245-265 мс. Українська мова розрізняє звичайні й подовжені приголосні (ціна і цінний, в житі і в житті), трохи довше звучать у ній наголошені голосні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами“ на сторінці 1. Приємного читання.
