Значення і граматичні ознаки дієслова
Дієслово - це частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес.
Предметні характеристики виражаються в кількох планах: а) статичних ознак або належності, позначуваних прикметниками і займенниками; б) кількісних і порядкових визначень, позначуваних числівниками; в) динамічних ознак, позначуваних дієсловами.
За своїм значенням дієслова протиставляються насамперед прикметникам, а також іншим іменним частинам мови, як слова, що виражають ознаку в процесі її становлення, тривання або розгортання. Порівняйте, наприклад: білий сніг і біліє сніг; письмовий стіл і писав за столом; двоє очей і двоїться в очах; своя думка і засвоїти думку. У названих парах слів спільного кореня одні позначають сталі ознаки предмета або кількість їх, а інші виражають динамічні ознаки, пов'язані з діяльністю особи або з активністю предмета.
За граматичними ознаками дієслова також відрізняються від інших частин мови. Так, прикметники, пов'язуючись з іменниками, виражають значення ознаки в граматичних категоріях роду, числа і відмінка, залежних від іменників. Дієслово також може мати категорії роду (у зв'язках із займенником) і числа, залежні від іменника, але воно має ще властиві тільки йому категорії: виду, перехідності/неперехідності, стану способу і часу, які характеризують ознаку предмета в процесуальному вияві.
Процесуальність, або динамізм, - це становлення чи розгортання ознаки в часовій перспективі. Різні модальні, видові відтінки, вказівка на активного чи пасивного діяча та інші додаткові характеристики своєрідно виявляються в дієслові, тісно пов'язуючись із його семантикою.
Особливістю дієслова є також поєднання в його парадигмі різних граматичних форм: дієвідмінюваних особових (пишу, писатиму, пиши та ін.) і родових (писав, писала, писав би та ін.); відмінкових (пишучий, написаний) і незмінюваних - дієприслівникової (пишучи, написавши) та інфінітивної, або неозначеної, форм (писати, написати).
Дієвідмінювані форми дійсного, умовного й наказового способів (особові і родові) виконують у реченні предикативну функцію, виступаючи в ролі присудка: Поїзд рушив; Скоро липа зацвіте; Хай буде мир. Окремі дієслівні форми виконують атрибутивну функцію (прочитана книга, зачинене вікно) та функції обставин (Відпочивши, взявся до роботи). Неозначена форма дієслова (інфінітив) входить у систему його парадигми як початкова форма, в якій позначається дія (динамічна ознака) безвідносно до діяча чи предмета. Граматичні значення способу, часу, особи (роду) та числа виражаються дієвідмінюваними формами дієслова; в інфінітиві виражаються лише значення виду, перехідності/неперехідності, стану. Саме цими значеннями відрізняється дієслівна форма інфінітив від іменників з узагальненим значенням дії. Порівняйте, наприклад: звикати—звичка, послати - послання, думати - дума, змагатися -змагання. У синтаксичному вживанні помітно більше спільного з іменником: інфінітив може бути підметом (Жити - значить працювати), додатком (Наказано відкликати), неузгодженим означенням (Умене є бажання працювати), обставиною (Син поїхав учитися).
Усі дієслівні форми об'єднуються в одну струнку систему на основі спільного лексичного значення процесуальної та загальнодієслівних категорій виду, перехідності/неперехідності і стану, а також здатністю їх керувати іменниковою формою непрямого відмінка та поєднуватися з обставинними словами, наприклад: їхав до батька, піду до школи, прочитала б звечора, виконаний давно, сказавши навмисне, оббігти довкола.
| Що виражає | Дію або стан предмета |
| Морфологічні ознаки | Дієвідмінювані слова. Початкова форма: неозначена форма. Мають вид, перехідність або неперехідність, спосіб, час. Дієвідмінюються за особами і числами (теперішній, майбутній часи дійсного способу і наказовий спосіб). |
| Дієслово утворює також форми дієприкметника і дієприслівника. Дієприкметник змінюється за родами, відмінками і числами. Має стан, вид і час. Дієприслівник - незмінювана форма. Має вид і час | |
| Синтаксична роль | Основна: присудок (особові форми всіх трьох способів). Неосновна: підмет, присудок, означення, додаток, обставина — для неозначеної форми; означення та іменна частина складеного присудка - для дієприкметника; обставина - для дієприслівника |
Дієслово може означати:
• а) реальну фізичну дію особи: йти, писати, малювати;
• б) стан, в якому перебуває предмет: лежати, спати, стояти;
• в) становлення предмета: гнити, розквітати, старіти;
• г) ставлення особи до кого-небудь, чого-небудь: любити, поважати, шанувати;
• г) бажання: хотіти, бажати, воліти;
• д) мовлення: говорити, розповідати;
• е) мислення: думати, мріяти; тощо.
Форми дієслова:
• а) неозначена форма;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дієслово“ на сторінці 1. Приємного читання.
