Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

Сучасна українська літературна мова

Сполучники і сполучні слова як засоби зв'язку між частинами складнопідрядного речення

В організації внутрішньо-синтаксичиої структури складнопідрядного речення як комунікативної одиниці важливу роль відіграють такі мовні засоби, як сполучники підрядності та сполучні слова, вказівні слова, співвідношення видо-часоних і спо-собових форм діселів-присудків, порядок частин, лексичні елементи, інтонація.

Сполучники підрядності і сполучні слова - це найважливіші засоби зв'язку підрядного речення з головним у складнопідрядному реченні. Саме вони граматично підпорядковують одну частину складною речення іншій і значною мірою зумовлюють специфіку ссмантико-ірамагичної залежності підрядного речення від головного. Сполучники підрядності і сполучні слова - найбільш виразні формальні показники підрядною зв'язку частин складного речення, тоді як сполучники сурядності - показники сурядного зв'язку частин складносурядного речення. Саме цю характерну ознаку виділяють уже при першому ознайомленні з основними двома типами складних сполучникових речень. Наприклад: Я застав її вдома, і вона зраділа невимовно (В. Підмогильний); Коли надвечір квочка вела всіх додому, курчата почували себе найщасливішичи істотами (О. Ольжич).

Сполучники підрядності і сполучні слова на синтаксичному рівні об'єднує одна спільна функція - бути засобом зв'язку підрядного речення з головним; інші ж ознаки, зокрема лексико-морфологічна природа і семамтико-синтаксичні функції, у сполучників і сполучних слів різні. Принципова ж різниця між сполучниками підрядності і сполучними словами полягає в тому, що сполучники підрядності лише зв'язують підрядне речення з головним, не беруть участі в організації внутрішньосинтаксичиих зв'язків підрядного речення і не є членами речення, а сполучні слова не лише приєднують підрядне речення до головного, а й беруть участь у внутрішній організації підрядного речення, тобто вступають у семантико-синтаксичні зв'язки з іншими словами і як повнозначні слова виконують функції певних членів підрядного речення.

Лексико-морфологічні розряди найбільш уживаних сполучників підрядності і сполучних слів, які використовуються для зв'язку підрядного речення з головним подано в таблиці.

СполучникиСполучні слова
займенникиприслівники
щотак щощоколи
якхтояк
колияк тількиякийде
покипісля того якчийкуди
щойноз того часу яккотрийзвідки
щобдля того щобскількискільки
абиз тим щобнаскільки
нібитому що
мовчерез те що
начезавдяки тому що
боу зв'язку з тим
якщощо
раздарма що
якбинезважаючи на
хочте що
хай

У розрізненні сполучників підрядності і сполучних слів особливі труднощі викликають виділені в таблиці багатофункціональні омонімічні слова що, як, коли. В одних випадках вони виступають у функції сполучників підрядності, а в інших - у функції сполучних слів.

Аналізуючи названі омонімні слова в реченнях, необхідно нам'иіаги про специфічні ознаки сполучних слів і сполучників.

Слово що, виступаючи сполучним словом% мас значення предметності, вказує на предмет, тому що в такому разі це співвідносний з іменником займенник. Ни місці слова що в цьому разі можна поставити іменник або інше субстантивоиинс слово з головного речення, до якого відноситься підрядне означальне, а в підрядному з'ясувальному на місці сполучного слова що можна поставити будь-який (відповідний за змістом) іменник. У підрядному означальному реченні сполучне слово що можна замінити словами який. яка. яке, які; отже, в таких випадках слово що є синонімічним за значенням повнозначним словам-займенникам, які в підрядному реченні завжди -сполучні слова. Будучи повнозначним словом, що вступає в граматичний зв'язок з іншими словами підрядного речення (від нього чи до нього від інших слів підрядного речення можна поставити питання), має певну відмінкову форму і виконує синтаксичну функцію відповідного члена підрядного речення. Сполучне слово що не можна пропустити. В підрядних реченнях з'ясувальних воно, як правило, логічно наголошу-сться, інтонаційно виділяється.

Сполучник що не має всіх цих ознак: як службове слово він не має предметного значення і категорії відмінка; на місці сполучника не можуть бути пост авлені синонімічні за значенням сполучні слова; сполучник граматично не зв'язаний з іншими словами і не є членом речення, в ряді випадків може бути пропущений, логічно не виділяється і не наголошується.

Зразок розбору складнопідрядного речення зі сполучним елементом що

1. Народ, що вільним став, нікому не зламати (В. Сосюра). 2. Вона дивувалася, що думки двох незнайомих людей можуть так збігатися (В. Підмогильний).

У першому реченні слово що має предметне значення, замість нього можна поставити пояснюваний іменник з головного речення ("народ, вільним став"), його можна замінити синонімічним за значенням сполучним словом який. Слово що граматично зв'язане з присудком, має форму називного відмінка (що = [народ] вільним став) і, отже, виконує синтаксичну функцію підмета в підрядному реченні. Пропустити слово що в цьому разі не можна. Все це свідчить про те, що в першому реченні що - сполучне слово, яке зв'язує підрядне речення з головним і як повнозначне слово бере участь у внутрішній організації підрядного речення.

У другому реченні слово що не має предметного значення, його не можна замінити іменником. Тут слово що логічно не виділяється, не вступає в граматичний зв'язок з іншими словами підрядного речення, не є членом речення і його можна пропустити. (Вона дивувалася: думки двох незнайомих людей можуть так збігатися).

Отже, в другому реченні слово що - сполучник, який виконує власне граматичну функцію - лише зв'язує підрядне речення з головним і не бере участі у внутрішній організації підрядного речення.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділові знаки у складнопідрядних реченнях“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях
  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту