Запозичення іншомовних слів

Сучасна українська літературна мова

У різні історичні епохи, взаємодіючи, мови взаємозбагачувалися. В українській мові 15 відсотків слів, запозичених з інших мов. Мовознавці поділяють їх на дві групи:

• 1) запозичення із слов'янських мов;

• 2) запозичення з неслов'янських мов.

У першій групі виділяють старослов'янські, польські, чеські і російські запозичення. До найдавніших належать запозичення із старослов'янської мови, яка була літературно-писемною у слов'ян у Х-ХІ ст. Сформувалася вона на основі македонського (солунського) діалекту староболгарської мови, увібрала в себе елементи з інших старослов'янських мов того періоду.

Кількість лексичних старослов'янізмів в українській мові надзвичайно мала, їх можна розпізнати за фонетичними, морфологічними і семантико-стилістичними ознаками.

Фонетичні особливості такі:

• 1) неповноголосся ра, ла, ре, ле: врата, брег, влага;

• 2) сполучення ра на початку слова: раб;

• 3) сполучення жд: вождь;

• 4) [йе] на початку слова: єдність. Морфологічні ознаки:

• 1) суфікси іменників -язнь, -тель, -eme-, -ин-, -те-, -тай: приязнь, мислитель, гординя, битва, глашатай, благоденствіє;

• 2) дієприкметникові суфікси -ащ-, -уЩ-, -м-: роботящий, невсипущий, знайомий;

• 3) префікси воз-, пред-, пре-, со~: возз'єднати, предтеча, премудрий, соблаговолити;

• 4) характерні для старослов'янської мови перші частини складних слів благо-, бого-, добро-, зло-, жертво-, єдино-, благодать, богобоязний, доброчесний, злорадство, жертвоприношення, єдиноборство.

Семантико-стилістичні особливості старослов'янізмів полягають у тому, що вони зберегли відтінок урочистості і належать до сфери книжних слів: град, храм, глас, длань, прах. Наприклад: Благословенне слово, що гартує (Леся Українка).

Лексичні запозичення з польської (полонізми) (скарб, байка, повидло, рекрут, гусар, в'язень, блазень), з російської (росіянізми) (завод, рудник, паровоз, указ), з білоруської (дьоготь, жлукто, 'бадьорий) значно пізніше прийшли в нашу мову у зв'язку з поневоленням України Польщею та приєднанням до Росії у XVI-XVII ст.

Неслов'янські лексичні запозичення потрапляли до словникового складу української мови в різні історичні періоди і різними шляхами.

Грецизми проникли через старослов'янську мову. Це в основному релігійна лексика (ангел, єпископ, ікона, клирос, лампада, монах, монастир), а також наукові терміни (граматика, історія, філософія), економічні (демократія, пролетаріат), літературні (ода, ідея, драма, епос, поема). Латинізми збагатили нашу лексику медичною, науковою, суспільно-політичною термінологією: ангіна, медіум, колегіум, лекція, конституція, конспект, нація. Німецькі запозичення стосуються в основному військової справи, техніки, ремесла: штаб, юнкер, орден, офіцер. Із французької мови запозичено слова на означення видів мистецтва та одягу: жакет, пальто, костюм, спектакль, ложа, балет, антракт, партер. З англійської мови запозичено спортивні терміни: теніс, футбол, баскетбол, хокей, боксер, ринг, фініш, матч, аут. Ряд запозичень називають одяг та предмети, пов'язані з морською справою: пуловер, нейлон, джерсі; шхуна, баржа, бот, бриг, мічман, вельбот. З італійської мови запозичені музичні терміни та окремі побутові назви: сопрано, бас, акорд, тенор, опера, серенада, арія; вермішель, макарони.

Деякі слова запозичено з тюркських мов: бусурман, барабан, буран, в'юк, кизил, орда, базар, ізюм.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Запозичення іншомовних слів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів
  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту