Графіка

Сучасна українська літературна мова


Основи графіки


Українська графіка (грец. - пишу, креслю, малюю) - 1) розділ науки про мову, в якому вивчається сукупність умовних знаків для передавання на письмі усного мовлення; 2) система співвідношень і зв'язків між одиницями звукової будови української мови і знаками їх писемного передавання.

Як відомо, основу графіки української мови становлять літери, або букви, сукупність яких називається алфавітом (аІрпаЬеш, від назв двох перших літер грецького алфавіту - альфа, бета, новогрец. віта). Для позначення системи буквених знаків використовують також назви азбука (<— старосл. азъбоукы, утвореного за зразком грец. аірпабеш від назв двох перших літер азь і боукы) і абетка - українське слово, утворене за вимовою двох перших літер алфавіту (а, бе) під впливом азбука і олфабет.

Алфавіт складається із 33 букв; із них 32 букви передають на письмі мовні звуки, а ь (м'який знак) позначає м'якість приголосних на письмі. Букви в алфавіті розміщені в певному порядку. Знання алфавіту допомагає швидко знаходити потрібні слова в словниках, енциклопедіях, назви в каталогах, списки людей тощо.

Український алфавіт

Український алфавіт

З погляду орфографічного функціонування кожний варіант має різновиди літер -великі й малі; друковані й рукописні.

Увага! Розміщення букв в алфавіті традиційне, ніякої закономірності в ньому немає. Тому Його треба запам'ятати механічно.

Примітка. До 1993 р. буква ь (м'який знак) стояла в алфавіті останньою.

Розставляючи слова за алфавітом, враховують не тільки їх перші букви, а й усі наступні. Наприклад, треба знайти в орфографічному словнику слово спросоння. Спочатку необхідно знайти сторінку зі словами на букву с, з якої починається слово спросоння. Щоб не гортати всі сторінки словника, треба згадати, після яких букв алфавіту стоїть буква с (н, о, п, р, с). Тоді відшукується відповідна сторінка й гортаються сторінки, бо у слові спросоння після с йде не а, як у словах саам, саамі, саамка, а інша буква - п, перед р, що йде у словнику далі.


Індивідуальні назви літер, що позначають приголосні


Індивідуальні назви літер, що позначають приголосні


Історія виникнення алфавіту


Грецьке класичне письмо складається з 24 букв (17 букв для позначення приголосних і 7 - голосних) було запроваджене 403 р. до н. е. Греки стали писати зліва направо, а не навпаки, як це робили фінікійці. На основі західногрецького письма виник латинський алфавіт, а на основі східногрецького — слов'янський (кирилиця), вірменський, грузинський.

Латинський алфавіт покладено в основу понад 70 алфавітів світу (понад 30 європейських, 20 азіатських і близько 20 африканських).

Слов'янська азбука (кирилиця) виникла в IX ст. (за одними даними, її створили болгарські проповідники Кирило й Мефодій 863 р., за іншими - її уклав учень Кирила Климент Охридський наприкінці IX - на початку X ст.). Вона налічувала 43 букви: 24 запозичені з грецького алфавіту, 3 — з давньоєврейського, решта - спеціально створені. Крім букв, потрібних для позначення слов'янських звуків, у цій азбуці були і зайві букви (омега, фіта, ксі, псі, іжиця), що використовувалися під час написання запозичених грецьких слів. Кирилиця лягла в основу болгарського, македонського, сербського, українського, російського, білоруського алфавітів. Вона наближена до грецького уставного письма. На користь цієї думки свідчить останнє відкриття у Київському Софійському соборі: видряпана на фресковій штукатурці XIII ст. азбука складається з 27 літер, з яких 23 повністю відповідають грецькому алфавіту, а 4 -б, ж, ш, щ- нові, слов'янські.

З появою друкарства створено півуставне письмо, з нього усунено зайві для слов'ян літери: омега, юси, ксі, зело. Писемність звільнилась від складної системи знаків наголосу, від титла. А з 1918 року з абетки вилучені: фіта, іжиця, ять і твердий знак.

Письмом, створеним на основі кирилиці, користуються більш як 60 народів (За Ж. Красножан).

Наступний розділ:

Реформи алфавіту й графіки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Графіка“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка
  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту