Речення і його основні ознаки

Сучасна українська літературна мова

Речення будь-якої структури існує в мові, але функціонує тільки в мовленні - в усному та писемному. В мові представлені всі без винятку структурні моделі речення, тобто схеми побудов на основі найрізноманітніших поєднань слів чи, в порівняно небагатьох випадках, з одного слова, що формують семантико-синтаксичні відношення між компонентами - членами речення.

На сьогодні досліджено визначальні синтаксичні ознаки речення: предикативність, модальність, структурно-синтаксична організація компонентного складу, інтонаційна оформленість і комунікативність.

Предикативність речення і його модальність

Під предикативністю речення розуміють віднесеність висловленого в реченні змісту до дійсності. Порівняймо слово літо і речення Літо. (Літо!). Словом літо ми тільки називаємо певну пору року, певне явище природи (на відміну від слів весна, осінь, зима) і нічого більше. Реченням Літо повідомляємо про прихід літа, конкретну ситуацію цієї пори або про якесь літо в минулому, або ж про літо, яке ще тільки настане в майбутньому; реченням Літо сконденсовано, якнайтісніше, однослівно виражаємо думку-судження, яку розчленовано можна було б синонімічно висловити, зокрема, такою синтаксично поширеною структурою речення. Те, що ми зараз спостерігаємо (відчуваємо), - літо.

Без предикативності немає речення як одиниці спілкування. Щоб речення було співвіднесеним (пов'язаним) з дійсністю, зміст передано в певному часі й реальному чи ірреальному плані, а в багатьох випадках також і стосовно певної особи (осіб). Предикативність нерозривно пов'язана з модальністю, адже віднесеність до дійсності може виражатися як ствердження або заперечення, припущення, умова, спонукання, побажання тощо.

Основним носієм предикативності в двоскладних реченнях виступає присудок, а в односкладних—Його головний член; другорядні члени речення в будь-якому простому реченні завжди доповнюють те, що виражається предикативною основою речення; другорядні члени речення привносять певні додаткові елементи до семантики речення; або, коли в реченні лише один другорядний член, можуть виявитись семантично домінуючими в реченні залежно від конкретного, актуального членування в реченні його синтаксичних складників - членів речення. Елементарною одиницею синтаксису виступає змінюване чи незмінюване повнозначне слово, його словоформа. Тільки двослівне словосполучення або ж окреме повнозначне слово може бути оформлене як окреме речення. Зовнішньо речення може збігатися з будь-яким словом, бо кожне слово, навіть службове, оформлене інтонаційно, може набувати відносно самостійної комунікативної функції, тобто може вживатись як речення або як його комунікативний замінник (слово-речення).

Ознаки речення

Предикативність
Віднесеність змісту речення до дійсності. Предикативність речення завжди усвідомлюється в площині певного способу, часу, а в більшості випадків також і особи. Предикативність завжди доповнюється певним типом модальностіМовним втіленням предикативності є присудок або головний член односкладного речення. Модальність формує предикативність мовлення, втіленого в реченні
Модальність
Якщо повідомлення повністю відповідає дійсності - це реальна модальність. Якщо повідомля ється про щось можливе, бажане, очікуване, -це ірреальна (нереальна) модальність. Думка, яка виражається реченням, сприймається в граматичних значеннях дійсного, умовного чи наказового способуМодальність, що виражає характер віднесеності висловленого в реченні до дійсності, також знаходить втілення у вставних словах і словосполученнях, модальних частках
Відносна закінченість змісту речення
Думка, що її виражає речення, ніколи не сприймається як абсолютно закінчена, завершена, бо це означало б остаточний вияв думкиРечення завжди виражає відносно закінчену думку
Логічна сутність речення
Ця ознака речення передбачає виявлення й характеристику зв'язків, співвідношень між реченнями як мовними одиницями і судженнями, питаннями, спонуканнями, які виступають одиницями мовленняДля опису речень у цих вимірах використовуються такі основні терміни: судження, предикат, суб'єкти судження, зв'язка; питання, спонукання, об'єкт, атрибут. Предикат і суб'єкт становлять предикативну основу двоскладного речення
Граматична організація речення
Кожне речення являє собою синтаксично організовану мовну й мовленнєву одиницю. Будь-яке речення сформувалось за певною граматичною схемою, елементами якої виступають або члени речення (щонайменше один член речення), або словосполучення (не менше одного). Немає речення хоча б без одного члена речення. Тільки в реченні формується структура членів реченняСинтаксичну будова речень становить властива їм зовнішня та внутрішня структура
Інтонаційна завершеність речення
Інтонацією розрізняють такі основні комунікативні різновиди речень, як речення розповідні, питальні й спонукальні; кожен з названих виявів інтонації може посилюватися окличною інтонацією. Інтонація виступає засобом оформлення реченняІнтонація, як обов'язкова ознака речення, формується єдністю таких усномовних взаємозалежних якостей: мелодикою, інтенсивністю, наголосом, темпом і тембром мовлення, паузами, логічним наголосом


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Речення і його основні ознаки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки
  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту