Складносурядні багатокомпонентні конструкції

Сучасна українська літературна мова

У сучасній українській мові поширені і складносурядні речення, що складаються з трьох і більше предикативних частин, їх здебільшого розглядають разом з елементарними складносурядними реченнями. Однак вони мають структурно-семантичні ознаки, не властиві реченням мінімальної будови.

Багатокомпонентні структури, частини яких поєднуються сурядними сполучниками, можуть являти собою не одне складне речення, а сполучення речень, кожне з яких окремо виконує комунікативну функцію. У таких об'єднаннях речень переважно функціонують однакові сполучники, передусім єднальні (приєднувальні), наприклад: Ми збирали з сином жолуді дубові, і про день майбутній я казав синкові, і пливли багрові хмари в вишині, і співала осінь весняні пісні (М. Рильський). Не випадково сурядний зв'язок усе частіше трактують як міжреченнєвий, текстуальний. У таких структурах наявне своєрідне "нанизування" речень, єднальні і деякі інші сполучники набувають приєднувального характеру, наприклад: Ти глянула поглядам владним, безжалісна музо, і серце моє затремтіло, і пісня моя залунала, а ти, владарко горда, втішалася піснею бранки, і очі твої променіли вогнем переможним, і вабив мене той огонь, і про все заставляв забувати (Леся Українка). Можна погодитися із С. Єрмоленко, яка зазначає, що повторюваний сполучник / перетворюється на частку, завдяки чому формується градаційна структура неперервного потоку мовлення.

Підтвердженням цього є оформлені в одне складносурядне речення кілька номінативних речень, наприклад: Учителю, уже ми вдвох з тобою... Немолодість твоя і молодість моя... І ріки з водами, і вечір за горою, іранку під горою течія... (М. Він-грановський).

У відкритих структурах, крім сполучника і, використовуються і поєднання інших сурядних сполучників (то..., то; а..., а; чи..., чи; та..., та тощо), наприклад: Лише вози новобранців невпинно клекотіли виметеними трактами на Каховку, та бився десь у хмаровищах проти вітру самотній Мурашко, та дзвеніли в багатотисячнім селянськім натовпі біля станового колодязя юні, чисті альти й дисканти, посилаючи свої бунтівливі псалми високому, безсяйному сонцю (О. Гончар).

Однак у багатьох складносурядних багатокомпонентних конструкціях наявні більш складні семантико-структурні зв'язки між частинами, ніж в елементарних складносурядних реченнях та сполученнях речень із трьох і більше компонентів, їм властиві зовнішній (логіко-синтаксичний) і внутрішній (структурний) рівні членування. Наприклад, у реченні Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав, а з ним прилинули пісні пташині, і любий гай свій відгук з ним прислав (Леся Українка) сполучником а на зовнішньому рівні поєднуються два елементарні складносурядні єднальні речення з внутрішніми темпоральними есмантико-синтак-сичними відношеннями. За наявності у складносурядному багатокомпонентному реченні зіставно-протиставних відношень саме ці відношення стають домінуючими, що, очевидно, пов'язане з тим, що вони властиві зв'язаним, бінарним конструкціям. Тому в складних багатокомпонентних реченнях цього різновиду зовнішній рівень членування проходить на межі зіставлення чи протиставлення. Це цілком закономірно, оскільки зіставно-лротиставні складносурядні речення являють собою замкнуті структури.

Найчастіше вживаними є трикомпонентні складносурядні речення, у яких використовуються такі поєднання сполучників: але..., і; але; а..., і; та..., і; І і.., та; але..., а; проте..., і.

Одним із найпоширеніших є поєднання сполучників але..., і (й), за допомогою якого виражаються протиставне (зіставне) - причиново-наслідкові відношення між частинами і компонентами складносурядних конструкцій, наприклад: Виразніше чулися звуки музики, /але враз вони стихли, і у вухах шумів лише вітер (М. Трублаїні); Я спробував повзти, / але кулі віялом лягли переді мною, і я знову припав до снігу (І. Багмут). У таких структурах перше речення просте, а друге - складне, між компонентами якого існують виуфішні причиново-наслідкові відношення.

Регулярними є і протиставно-єднальні речення з домінуючим протиставним сполучником проте, на внутрішньому рівні членування яких виділяються причиново-наслідкові відношення, наприклад: На Вкраїні теж другий рік був недорід, /проте в деяких губерніях ще водився хліб, і його вільно продавали на базарах (Петро Панч); Малих почали відправляти додому, /проте до Лесі й Михайлика, мабуть як до чужих, нікому не було діла, і вони вільно могли все спостерігати (М. Олійник). Це ж стосується і трикомпонентних структур із протиставним сполучником та в ролі домінуючого, наприклад: Петрик пишався з того, / та скоро розкрилася мамина "таємниця", і в сім 'ю прийшла трагедія (І. Цюпа).

Зіставили (протиставний) сполучника у функції домінуючого часто поєднується з єднальним сполучником і, що функціонує на внутрішньому рівні членування, наприклад: В університеті захоплювався хімією та біологією, /а після війни зацікавила його геологія, і він став геохіміком (М. Трублаїні); Погнали худобу, /ая лежу один посеред степу, і тільки сира земля мені рани студить (Г. Тютюнник). Сполучник а в таких випадках здебільшого поєднує просте і складносурядне речення, тобто і перебуває в постпозиції. Зрідка а виконує домінуючу роль, перебуваючи в постпозиції до і, об'єднуючи складносурядне і просте речення, наприклад: П'янить ромашкою трава, і він неначе у жнива приліг спочить, сказати слово, / а тільки рана випадково йому дихання забива (А. Малишко).

Конструкції, в яких зовнішні протиставні сполучники вживаються після внутрішніх єднальних, використовуються в мові значно рідше, наприклад: Конюшня була закрита, і він постукав кулаком у двері, / але ніхто не відзивався (Г. Тютюнник); Ясочкою її називала померла дружина Ковальчука^ і вона вважала це за своє справжнє ім'я, / але інспектор та й усі на острові завжди називали її Знайдою (М. Трублаїні). Ведучі протиставні семантико-синтаксичні відношення "пригашують" причиново-наслідкові, що виявляються на внутрішньому рівні членування.

Широковживані в сучасній українській мові такі трикомпонентні єднально-зістав-ні (протиставні) структури, у яких єднальні сполучники, що йдуть першими, є зовнішніми, а зіставно-протиставні виділяються на внутрішньому рівні членування. Це дає підстави стверджувати, що порядок засобів зв'язку в протиставно (зіставно)-єд-нальних і єднально-протиставних (зіставних) складносурядних структурах здебільшого відіграє конструктивну роль в ієрархії сполучників і семантико-синтаксичиих відношень між частинами і компонентами цих речень. Таке членування зумовлене й тим, що складносурядні зіставно-протиставні речення, які виділяються в окремий блок, являють собою тісну структурно-семантичну єдність, компоненти якої не можуть бути розірвані на зовнішньому рівні членування. Найчастіше в таких структурах поєднуються сполучники а, наприклад: Сонце спускалось на другий кінець шляху, І і ліс на Кузьмівці ставав сизим, а на Кирйковій Січці вершки дерев ніби тліли на вогні (Петро Панч); 3 такого потужного тіла мав би видобуватися й відповідний голос, / і справді, басюра в голови комісії виявився знаменитий, а слова — просто вбивчі (П. Загребельний).

Поширені й трикомпонентні структури протиставно-зіставного значення, в яких протиставний сполучник але поєднується із зіставним я, наприклад: Левко один час починав цікавитися врятованою дівчиною, / але вона перший рік не ходила й не розмовляла, а лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати (М. Трублаїні).

Розділово-єднальні і розділово-протиставні конструкції, у яких здебільшого фіксований порядок частин, використовуються рідко, наприклад: Чи то наші обличчя були не надто скорботні, чи існувала ще якась причина, /але на нас почали озиратись (Петро Панч).

Наступний розділ:

Складнопідрядні речення


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Складносурядні багатокомпонентні конструкції“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції
  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту