Непрямий прийменниковий додаток у сучасній українській літературній мові виражає широке коло об'єктних відношень. Прийменники розширюють можливості відмінкових форм і відображають значно складніші взаємозв'язки між предметами і явищами об'єктивної дійсності, ніж безприйменникові додатки.
Прийменникові конструкції часто функціонують і як обставини. Для диференціації цих членів речення використовують логічні питання, морфологічне вираження головного і залежного компонентів, їхнє лексичне значення, можливість заміни одних компонентів іншими тощо.
Непрямий прийменниковий додаток включає прийменники у (в), з, за, о (об), яро, над, на, до, від, проти, для, між. Відмінкову форму іменника-додатка визначає відповідний прийменник. Опорним компонентом переважно виступає дієслово, однак у такій ролі вживаються й інші частини мови (добрий до мене, схильний до науки, звістка про успіх, дума про майбутнє), наприклад: У землі нашої багатюща біографія, і говорить вона до нас своєю мовою (І. Цюпа).
Додаток із прийменником до у родовому відмінку вживається з дієсловами на позначення досягнення об'єкта, доповнення одного об'єкта іншим, спрямування дії, виконуваної суб'єктом, на об'єкт, сприймання об'єкта, наприклад: Чого звертаєш ти до мене чудові очі ті ясні? (І- Франко); Іван припав до землі і дув (М. Коцюбинський); Батько збирався їхати на хутір до тітки Домахи (Петро Панч).
Конструкції з прийменником від (од) репрезентують непрямий додаток на позначення уникнення, позбавлення, віддалення чогось, наприклад: Жили од нас за третім перелазом (Л. Костенко); Ніщо не звабить від Землі мене! (М. Вінграновський); Хіба од верховіть летючий вітер можна відділити?! (М. Рильський); Ти можеш від мене просити чого хочеш, я все тобі дам (О. Кобилянська).
Додаток із прийменником проти називає об'єкт, назустріч якому спрямовується дія, наприклад: Проти такої безгосподарності волало все його нутро (О. Гончар).
Конструкції з прийменником для називають об'єкт, який указує на призначення дії суб'єкта і має відтінок мети, наприклад: Настав новий вік і для нашого Чіпки (Панас Мирний); Розчинив я для пісні і серце, й вікно, як зіниці до ночі міської (В. Сосюра).
У конструкціях із прийменником з опорним дієсловам властиве значення оцінки, негативного чи позитивного ставлення до об'єкта, однак у такій ролі виступають і дієслова без конотативних нашарувань, наприклад: 3 його пристрасті часто глузували, лукаво просили розказувати зміст тієї чи іншої книжки (О. Донченко); Семен витяг із торбинки хліба (М. Коцюбинський); Я зіткана з печалі (Л. Костенко).
Функціонують у родовому відмінку і додатки з прийменником у (в), наприклад: Умами нестало би більше сліз плакати за мною (О. Кобилянська).
У формі знахідного відмінка непрямий прийменниковий додаток уживається в конструкціях із прийменниками про, за, у (в), на, о (об).
У поєднанні з прийменниками про, за опорні дієслова мають значення ставлення до об'єкта, розумової діяльності, Повідомлення; паралельно може вживатись при дієсловах цієї групи також додаток із прийменником за, наприклад: А юнаки розказують про свою дорогу (М. Костомаров); Іван охоче розповідав про своє життя домашнє (М. Коцюбинський); Дехто почав сперечатися за місця в машинах (Ю. Яновський).
Конструкції з прийменником на вживаються після дієслів, що мають значення чуттєвого сприймання, негативного ставлення, дотику до об'єкта, наприклад: Набілу скатертину у вітальні ставилися тонкі китайські чашки (В. Тарнавський); Льоник теж дивився на нього відчужено (В. Тарнавський); Ахмет скочив на коня ізакопотів долиною, ховаючись за хмарою куряви (Р. Іваничук); Не піднімав очей на Чурая (Л. Костенко).
Додатки з прийменниками за, у (в) можуть формувати конструкцію з об'єктно-присудковим значенням, наприклад: Того вечора він чергував за матір, бо їй теж було погано (В. Тарнавський); Брянського сама Батьківщина призначила йому в командири (О. Гончар).
Конструкція з прийменником^ (в) вживається після дієслів, що означають стосунок до об'єкта, на досягнення якого спрямована дія, наприклад: Безкінечне блаженство відчуваєш тоді, коли навколишня краса зливається з твоїм внутрішнім світом, коли зелені дерева, спів птаства, тихий смуток і мислі, синява неба, спогади і пахощі трав сплітаються в чарівні арабески (І. Цюпа); В десятому Льоник закохався в одну дівчину із сусідньої школи (В. Тарнавський).
Непрямий додаток у формі орудного відмінка вживається з прийменниками над, під. перед, з, за, між. Він поєднується з дієсловами зі значенням ставлення до об'єкта мислення (над), сприймання (за), об'єкта, з яким суб'єкт дії перебуває в соціативному зв'язку (з), розподілу щодо інших об'єктів (між) та ін., наприклад: Врешті війнув вітрець —перед втікачами була наддунайська низина (М. Коцюбинський); Я ішла за тобою одна у юрбі (Л. Костенко); Неначе я у чомусь завинився перед своїм народом немаленьким (М. Вінграновський); Погрібний-старший розмовляв з кимось по телефону (В. Тарнавський).
Місцевий відмінок, що завжди є прийменниковим, однаковою мірою репрезентує як додатки, так і обставини. Тому завжди слід ураховувати наявність предметного значення іменника: чим більшою мірою зберігається предметне значення іменника, тим більше підстав говорити про додаток, наприклад: Уній оживилася надія наново, й вона усміхнулася (О. Кобилянська); В алеї ще тинялися й сиділи на довгих лавах дівчата й хлопці (Петро Панч); Михайло Михайлович чудово розуміється на квітах, не згірш досвідченого садівника (Л. Смілянський).
Різновидом непрямого додатка є додаток, виражений позначеною формою дієслова, який може залежати від перехідних і неперехідних дієслів. Додаток у формі інфінітива поєднується з кількома групами дієслів, зокрема з дієсловами, що означають бажання, прагнення суб'єкта виконати дію (хотіти, готуватися, прагнути, збиратися, братися, відважитися та ін.), намір виконати дію (домовитися, обіцяти, погодитися, думати, сподіватися, мріяти та ін.), сприяння чи перешкоду у виконанні дії (допомогти, дозволити, заборонити, навчити, дати), небажання виконати дію (боятися, ухилятися, відмовлятися, уникати, соромитися та ін.), наприклад: Ніхто не відважувався увійти до Боженка (О. Довженко); / він терпляче сподівався зустріти свою єдину чарівницю (М. Стельмах); Зброя дзвенить, не дає на край суходолу ступити (М. Зеро в); Взагалі він уникає говорити про свої високі почуття і пориви (І. Багмут); Дід-провідник зупинився, наказав залазити в комиші, скласти свої клунки й бути напоготові, а сам десь зник (М. Коцюбинський).
Інфінітивний додаток ізофункціональний (співвідносний) з прямим у формі знахідного відмінка іменника, непрямими безприйменниковими та прийменниковими додатками (За К. Шульжуком).
Обставина
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Непрямий прийменниковий додаток“ на сторінці 1. Приємного читання.
