Непрямий прийменниковий додаток

Сучасна українська літературна мова

Непрямий прийменниковий додаток у сучасній українській літературній мові виражає широке коло об'єктних відношень. Прийменники розширюють можливості відмінкових форм і відображають значно складніші взаємозв'язки між предметами і явищами об'єктивної дійсності, ніж безприйменникові додатки.

Прийменникові конструкції часто функціонують і як обставини. Для диференціації цих членів речення використовують логічні питання, морфологічне вираження головного і залежного компонентів, їхнє лексичне значення, можливість заміни одних компонентів іншими тощо.

Непрямий прийменниковий додаток включає прийменники у (в), з, за, о (об), яро, над, на, до, від, проти, для, між. Відмінкову форму іменника-додатка визначає відповідний прийменник. Опорним компонентом переважно виступає дієслово, однак у такій ролі вживаються й інші частини мови (добрий до мене, схильний до науки, звістка про успіх, дума про майбутнє), наприклад: У землі нашої багатюща біографія, і говорить вона до нас своєю мовою (І. Цюпа).

Додаток із прийменником до у родовому відмінку вживається з дієсловами на позначення досягнення об'єкта, доповнення одного об'єкта іншим, спрямування дії, виконуваної суб'єктом, на об'єкт, сприймання об'єкта, наприклад: Чого звертаєш ти до мене чудові очі ті ясні? (І- Франко); Іван припав до землі і дув (М. Коцюбинський); Батько збирався їхати на хутір до тітки Домахи (Петро Панч).

Конструкції з прийменником від (од) репрезентують непрямий додаток на позначення уникнення, позбавлення, віддалення чогось, наприклад: Жили од нас за третім перелазом (Л. Костенко); Ніщо не звабить від Землі мене! (М. Вінграновський); Хіба од верховіть летючий вітер можна відділити?! (М. Рильський); Ти можеш від мене просити чого хочеш, я все тобі дам (О. Кобилянська).

Додаток із прийменником проти називає об'єкт, назустріч якому спрямовується дія, наприклад: Проти такої безгосподарності волало все його нутро (О. Гончар).

Конструкції з прийменником для називають об'єкт, який указує на призначення дії суб'єкта і має відтінок мети, наприклад: Настав новий вік і для нашого Чіпки (Панас Мирний); Розчинив я для пісні і серце, й вікно, як зіниці до ночі міської (В. Сосюра).

У конструкціях із прийменником з опорним дієсловам властиве значення оцінки, негативного чи позитивного ставлення до об'єкта, однак у такій ролі виступають і дієслова без конотативних нашарувань, наприклад: 3 його пристрасті часто глузували, лукаво просили розказувати зміст тієї чи іншої книжки (О. Донченко); Семен витяг із торбинки хліба (М. Коцюбинський); Я зіткана з печалі (Л. Костенко).

Функціонують у родовому відмінку і додатки з прийменником у (в), наприклад: Умами нестало би більше сліз плакати за мною (О. Кобилянська).

У формі знахідного відмінка непрямий прийменниковий додаток уживається в конструкціях із прийменниками про, за, у (в), на, о (об).

У поєднанні з прийменниками про, за опорні дієслова мають значення ставлення до об'єкта, розумової діяльності, Повідомлення; паралельно може вживатись при дієсловах цієї групи також додаток із прийменником за, наприклад: А юнаки розказують про свою дорогу (М. Костомаров); Іван охоче розповідав про своє життя домашнє (М. Коцюбинський); Дехто почав сперечатися за місця в машинах (Ю. Яновський).

Конструкції з прийменником на вживаються після дієслів, що мають значення чуттєвого сприймання, негативного ставлення, дотику до об'єкта, наприклад: Набілу скатертину у вітальні ставилися тонкі китайські чашки (В. Тарнавський); Льоник теж дивився на нього відчужено (В. Тарнавський); Ахмет скочив на коня ізакопотів долиною, ховаючись за хмарою куряви (Р. Іваничук); Не піднімав очей на Чурая (Л. Костенко).

Додатки з прийменниками за, у (в) можуть формувати конструкцію з об'єктно-присудковим значенням, наприклад: Того вечора він чергував за матір, бо їй теж було погано (В. Тарнавський); Брянського сама Батьківщина призначила йому в командири (О. Гончар).

Конструкція з прийменником^ (в) вживається після дієслів, що означають стосунок до об'єкта, на досягнення якого спрямована дія, наприклад: Безкінечне блаженство відчуваєш тоді, коли навколишня краса зливається з твоїм внутрішнім світом, коли зелені дерева, спів птаства, тихий смуток і мислі, синява неба, спогади і пахощі трав сплітаються в чарівні арабески (І. Цюпа); В десятому Льоник закохався в одну дівчину із сусідньої школи (В. Тарнавський).

Непрямий додаток у формі орудного відмінка вживається з прийменниками над, під. перед, з, за, між. Він поєднується з дієсловами зі значенням ставлення до об'єкта мислення (над), сприймання (за), об'єкта, з яким суб'єкт дії перебуває в соціативному зв'язку (з), розподілу щодо інших об'єктів (між) та ін., наприклад: Врешті війнув вітрець —перед втікачами була наддунайська низина (М. Коцюбинський); Я ішла за тобою одна у юрбі (Л. Костенко); Неначе я у чомусь завинився перед своїм народом немаленьким (М. Вінграновський); Погрібний-старший розмовляв з кимось по телефону (В. Тарнавський).

Місцевий відмінок, що завжди є прийменниковим, однаковою мірою репрезентує як додатки, так і обставини. Тому завжди слід ураховувати наявність предметного значення іменника: чим більшою мірою зберігається предметне значення іменника, тим більше підстав говорити про додаток, наприклад: Уній оживилася надія наново, й вона усміхнулася (О. Кобилянська); В алеї ще тинялися й сиділи на довгих лавах дівчата й хлопці (Петро Панч); Михайло Михайлович чудово розуміється на квітах, не згірш досвідченого садівника (Л. Смілянський).

Різновидом непрямого додатка є додаток, виражений позначеною формою дієслова, який може залежати від перехідних і неперехідних дієслів. Додаток у формі інфінітива поєднується з кількома групами дієслів, зокрема з дієсловами, що означають бажання, прагнення суб'єкта виконати дію (хотіти, готуватися, прагнути, збиратися, братися, відважитися та ін.), намір виконати дію (домовитися, обіцяти, погодитися, думати, сподіватися, мріяти та ін.), сприяння чи перешкоду у виконанні дії (допомогти, дозволити, заборонити, навчити, дати), небажання виконати дію (боятися, ухилятися, відмовлятися, уникати, соромитися та ін.), наприклад: Ніхто не відважувався увійти до Боженка (О. Довженко); / він терпляче сподівався зустріти свою єдину чарівницю (М. Стельмах); Зброя дзвенить, не дає на край суходолу ступити (М. Зеро в); Взагалі він уникає говорити про свої високі почуття і пориви (І. Багмут); Дід-провідник зупинився, наказав залазити в комиші, скласти свої клунки й бути напоготові, а сам десь зник (М. Коцюбинський).

Інфінітивний додаток ізофункціональний (співвідносний) з прямим у формі знахідного відмінка іменника, непрямими безприйменниковими та прийменниковими додатками (За К. Шульжуком).

Наступний розділ:

Обставина


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Непрямий прийменниковий додаток“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток
  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту