Розряди займенників

Сучасна українська літературна мова

Займенник ви може вказувати і на кількох осіб, і на одну. Вживається як форма пошанної множини замість займенника ти.

Займенник ти (ви) може набувати в реченні узагальнено-особового значення, наприклад: Тільки-тільки що літо настало, не те пекуче, душне, що всього тебе потом обливає, курявою обдає, а тепленьке, зелененьке, ясне, веселе (Панас Мирний).

Займенники я і ти значення граматичного роду формально не виражають.

2. До особово-вказівних належать займенники він, вона, воно, вони. Займенник він (вона, воно) вказує на третю особу-ту, про яку говорять, або на предмет, про який мовиться. Займенник він як вказівне слово співвідноситься з іменниками чоловічого роду, вона - з іменниками жіночого роду, а воно - з іменниками середнього роду. Займенник вони є спільною формою множини для всіх трьох родів.

Вживання займенника він замість ти надає відтінку зневажливого ставлення до особи, наприклад: / де ти, Чіпко, ходиш?.. Ні корова, ні кобила не наповані, а він блукає... (Панас Мирний).

Форма вони в українському розмовно-побутовому мовленні може вживатися як пошанна стосовно однієї особи або набувати неозначено-особового значення, наприклад: Га! Вже воно так довго не буде!.. Вони [пани] як візьмуть у свої руки* то швидко пустять пару! "Пани" — були німці чи чехи, а може євреї, що перед шістьма роками приїздили оглядати згорілу сахарню (М. Коцюбинський).

3. Зворотний займенник себе вказує на виконавця (суб'єкта) зворотної дії, наприклад: примусив себе, запитала себе, заспокоїли себе. Зворотний займенник не має форми називного відмінка, постійно вживається у формах непрямих відмінків і виступає у ролі додатка: поглянь на себе збоку, купив собі книгу, хизується собою.

Граматичного значення роду і числа зворотний займенник не має. Вказівка на стать особи і кількісний вияв подається в реченні через синтаксичні зв'язки з іншими словами, наприклад: Хлопець переміг себе й посміхнувся; Роздуваючи ніздрі, як козуля, дівчина жадібно втягувача в себе хвилюючий солодкий дух гарячого жита (3 тв. О. Донченка).

У формі давального відмінка зворотний займенник може переходити до розряду часток, наприклад: Ти пам 'ятник собі воздвиг нерукотворний, і нічиїм його не зруйнувать рукам (М. Рильський); Чіпка сидів собі в хаті мовчки, наче зажурився (Панас Мирний).

4. Присвійні займенники вказують на належність предмета особі: мій (наш) -першій особі, лівш (ваш) - другій особі, свій (свої) - будь-якій особі, що є суб'єктом дії: я записую свій план, ти записуєш свій план, він (вона, воно) записує свій план, вони записують свій план. Вказівка на належність третій особі виражається за допомогою форм родового відмінка особово-вказівних займенників його, її, їхні: його книжка, її вдача, Їхня пісня.

Присвійні займенники за значенням і граматичними ознаками співвідносні з прикметниками. Як і прикметники, вони змінюються за відмінками, родами і числами. Вжиті без іменника присвійні займенники субстантивуються і набувають предметного значення, наприклад: мій, твій у значенні "чоловік" (рос. муж) або "наречений"; моя, твоя у значенні "жінка" (рос. жена) або "наречена"; наш, наші в узагальненому значенні осіб, близьких по крові, по духу, за соціальною чи національною ознакою тощо. Наприклад: Земля вже наша. Скоро почнуть ділити (М. Коцюбинський); Помагай Бог нашим! А которі ж ваші? — Катарі подужають! (Нар. творчість).

5. В к а з і в н і займенники цей (заст. сей), той, такий дають вказівку на один предмет з ряду однорідних: цей день, той випадок, такий олівець. Займенники цей і той семантично позначають ступінь віддаленості предмета: той - це більш віддалений у просторі (в часі) предмет, уже згадуваний раніше, а цей указує на ближчий предмет, наприклад: Тільки весною цього року я побував у Солоницях (Ю. Смолич); Мар ян вскочив у човен і навстоячки подався на той берег (М. Стельмах).

Займенник такий указує на узагальнену ознаку або вживається для підсилення вираженої прикметником ознаки, наприклад: Весною Чижик молоденький, такий співучий, проворненький, в садочку все собі скакав... (Л. Глібов); Лан, довгий такий та широкий дуже, що оком зіздріти не можна (В. Стефаник).

Вказівні займенники цей, той, такий за значенням і граматичними ознаками співвідносні з прикметниками. Як і прикметники, вони змінюються за відмінками, родами і числами.

Займенник стільки вказує на невизначений або невизначено-великий кількісний вияв предмета, наприклад: Ніколи ще земля не почувала на собі стільки дбайливих рук (В. Бойченко).

За морфологічними ознаками займенник стільки подібний до кількісних числівників: у називному й знахідному відмінках він керує формою іменника родового відмінка однини або множини, а в непрямих відмінках узгоджується з іменником у формі множини: стільки весен, стількох весен, стількома веснами.

6. Означальні займенники сам (самий), весь (увесь), усякий, кожний (кожен), жоден, інший узагальнено вказують на ознаки предмета.

Займенник сам виражає значення "самостійно, без сторонньої допомоги": Добрий товар хвалити не треба, він хвалить себе сам (Нар. творчість).

Займенник сам вживається з іменниками, що позначають осіб, істот, або з особовими займенниками і мас форми роду і числа: Павло сам заспівав; Марина сама прийшла; Ягня само звелося на ніжки; Діти самі готували вечерю.

Займенник сам може виступати із значенням "один", тоді наближається до частки тільки і виражає виділення предмета чи особи, наприклад: У хаті сам Тарасик (рівнозначно: удома тільки Тарасик). Час, мабуть, і збиратись, мано,-кажу задумливо, а самому так не хочеться кидати теплої хати, не хочеться розставатись з ненькою (Ю. Збанацький).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розряди займенників“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників
  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту