Розряди займенників

Сучасна українська літературна мова

Займенник самий вживається із вказівними займенниками: той самий, такий самий, ця сама.

Займенники сам і самий можуть вживатися при іменниках, вказуючи на крайню межу просторової чи часової перспективи (в самі жнива, в самий кінець села), тоді вони наближуються за значенням до часток якраз, саме, аж (у самі жнива — якраз у жнива, в самому кінці села - аж у кінці села).

Займенник весь (увесь), пов'язуючись з іменником, вказує на охоплення предмета ознакою або дією сукупно, наприклад: Увесь Дніпро був ніби помальований ще ясніше й блискучіше, ніж небо (І. Нечуй-Левицький); Там подвигами брата пишається маля, там чуємо: Про тата говорить вся земля (М. Рильський).

Займенники кожний і кожен, усякий (рідше - усяк) дуже близькі за значенням: вони виражають виділення предмета з сукупності однорідних предметів, більшою мірою це виявляється в значенні займенника кожний (кожен) і меншою мірою - в займеннику всякий (всяк): І в кожнім колосі тяжкім весняне сонце ймайський грім, і літній дощ, і ночі сині (М. Рильський); Командир підняв на всякий випадок зброю (Ю. Яновський).

Займенник інший вказує на предмет чи особу, виражаючи відокремлення, відмежування його від подібних йому або раніше названих, наприклад: І трактори, в ріллі загрузши до колін, встеляють світло фар до іншої планети (А. Малишко).

За своїм значенням і граматичними ознаками означальні займенники співвідносні з прикметниками, вони змінюються, як і прикметники, за відмінками, родами і числами.

7. Питально-відносні займенники вживаються для оформлення питання про осіб (хто) чи предмети (що), про ознаки, якості чи належність предмета (який, чий), про кількість або порядок предметів при лічбі (скільки, котрий), а в структурі складнопідрядного речення пов'язують підрядне речення з головним (як сполучні слова) і відносно якогось його члена є уточнювал ьними словами (той - хто, те - що, такий - який, стільки - скільки). У підрядному реченні відносний займенник виступає членом речення (підметом, додатком, іншою частиною складного присудка):

Питальні займенникиВідносні займенники
1. А хто ж там за головних мисливців? — запитав Микола Іванович (Остап Вишня).; 2. Котра з сих двох нам судиться дорога?1. Хто хоче щастя зазнати, той повинен свій край шанувати (Нар. творчість).; 2. Сонце ховалось за межигірський бір, котрий од того став ще чорніший; (І. Нечуй-Левицький).

Питально-відносні займенники хто, що, який, котрий можуть давати вказівку на невизначену особу, предмет або якість, наприклад: Василь Іванович зупинився зразу, мов його хто сіпнув за полу (С. Васильченко); Часом несподівано котора дівчина вбіжить до мене з будинку (Марко Вовчок).

Питально-відносні займенники за граматичними ознаками неоднакові: хто, що співвідносні з іменниками, який, чий — з прикметниками, займенник стільки співвідносний з кількісними, а котрий - з порядковими числівниками.

Займенники хто, що змінюються за відмінками, не мають роду і числа, хоча контекстуально така вказівка може бути: хто такий? хто така? хто такі? що таке? Із займенником що лов'язуються слова у формі середнього роду: що упало? що наше?

Займенники який, чий, котрий змінюються за відмінками, родами і числами. Займенник скільки у називному й знахідному відмінках пов'язується з іменником у родовому відмінку (скільки літ?), а в усіх інших відмінках узгоджується з іменником (у скількох дівчат? скількома мовами говорить?).

8. Заперечні займенники ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки утворені від питальних займенників за допомогою частки ні (ані). Вони виражають ті самі значення стосовно осіб, предметів, ознак, кількостей і порядку предметів, що й питальні займенники, але в заперечній формі мають такі самі граматичні ознаки.

Відмінність у формі вираження відношень до осіб, предметів, ознак і кількостей їх у питальних, відносних і заперечних займенниках виявляється в тому, що перші вживаються в питальних реченнях, другі - в розповідних, а треті - в заперечних.

Заперечні займенники в українській мові є другою формою вираження заперечення при основному запереченні, що здійснюється за допомогою частки не, наприклад: Ніщо не віщувало дощу (С. Скляренко); Ніяке дитяче товариство хлопця не приваблювало, найкращою розвагою для нього було приходити з батьком у цех (Яків Баш).

9. Неозначені займенники також творяться від питальних займенників за допомогою часток аби-, де-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -сь, що вносять відтінок невизначеності особи, предмета або його якості чи кількісного вияву: абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна-хто, казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, хтось, щось; абиякий, деякий, дечий, який-небудь, чий-небудь, казна-який, хтозна-який, якийсь, чийсь, казна-скільки, хтозна-скільки, скількись, котрийсь.

Неозначені займенники мають такі само граматичні ознаки, як і відповідні їм питальні займенники.

Наступний розділ:

Відмінювання займенників

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розряди займенників“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників
  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту