Історичні зумовлені причинами, відсутніми в сучасній мові (діють при словотворенні і словозміні): [в'йазати] - [вузол]; [збори] - [зб'ір]; [веизти] - [в°озйти].
Історичні поділяються на давні і найдавніші.
Найдавніші виникли ще в дослов'янський період, є наслідком фонетичних змін, що відбулися в індоєвропейській мові, наявні в багатьох слов'янських мовах: [е] - [о]: брести - бродити; [і] - [а]: сідати - садити; [е] - [і]: мести - вимітати; [о] - [а]: гонити - ганяти; [и] - [і]: сито - сіяти;
[е] - [и] - 0 (нуль звука): беру - збирати - брати; [и] — [ов]: рити—рови; [у] ~ [ов1: кузня — коваль.
Давні відбулися лише в українській мові, причини їх пояснює історична фонетика:
[о], [е] з [і] у відкритих/закритих складах: воля ~ вільний, село - сіл, року -рік;
[о], [е] з 0 (нулем звука): шов - швачка; швець - шевця;
[о] з [и] у сполученнях ри, ли, ро, ло: глотка - глитати, кров - кривавий;
[е] з [о] - після шиплячих та [й]: вечеря - вечори, копієчка - копійок.
Увага!
• 1. У деяких випадках чергування [о], [е] з [і] не відбувається:
– а) у звукосполученнях -оро-, -оло-, -єре-, -еле-: город, перед, шелест;
– б) у звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов-: морква, жертва, вовк;
– в) у словотворчих частинах: -вод, -воз, -нос, -роб, -ход: водовоз, водонос, землероб;
– г) у суфіксах -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель-, -ер-, -ор-: річечка, маленька, Вітренко, учитель, оператор.
• 2. Після шиплячих та [й] в окремих словах може виступати [о] перед м'яким приголосним, а [е] - перед твердим приголосним: радості, на щоці, безкрайої; жену, чекаю, краєчок, Бугаєнко, щем, черга.
Чергування приголосних
[г] - [ж] - [з]: нога - ніженька - нозі; [к] — [ч] - [ц]: юнак — юначе - юнацький; [х] - [ш] - [с]: рухає - рушати - в русі.
Винятки: рушник, рушниця, дворушник, соняшник, мірошник, торішній, сердешний, які походять від слів: рука, сонце, мірка, торік, серце, бо в них відбулася дисиміляція (-чи- змінилося на -шн-: ручник —> рушник, мірочник —> мірошник та ін.).
Чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] дуже давнє. Воно властиве всім слов'янським мовам. Приголосні [г], [к], [х] колись були твердими і не могли пом'якшуватися, тому вони могли стояти тільки перед голосними заднього ряду [а], [о], [у], [ъ] (йор). Коли ж ці приголосні потрапляли в позицію перед голосними переднього ряду [е], [и], [і], [ь] (єрь), які вимагали пом'якшення попередніх приголосних, то вони відповідно змінювалися на [ж'], [ч'], [ш'], які на українському грунті стверділи і перейшли в [ж], [ч], [ш]. Так виникло чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фонетичне подовження приголосних“ на сторінці 4. Приємного читання.
