• пов'язується з опорним словом синтаксичними формами керування чи прилягання;
• при актуальному членуванні речення може виступати темою і ремою або ж входити до груп теми і реми;
• позначає предмет (об'єкт);
• корелює з об'єктними, суб'єктними, адресатними, інструментальними, лока-тивними синтаксемами у семантико-синтаксичній структурі речення;
• відповідає на питання непрямих відмінків.
У процесі формування синтаксичної структури-двоскладного речення-додаток не є обов'язковим компонентомг-Однак--це-но-означає його "другорядності" (як і інших другорядних членів) у комунікативній організації речення. Другорядні члени речення в семантичному і комунікативному аспектах можуть становити ядро висловлюваної думки.
Як і будь-який інший повнозначний лексичний компонент речення, додаток розглядають у двох аспектах: загальносемантичному і формально-граматичному, В академічному синтаксисі української мови зазначається, що безпосередній зв'язок між діями, станами або ознаками і відповідними об'єктами (предметами, поняттями, особами), на які ці дії, стани або ознаки переходять, з якими вони безпосередньо пов'язуються або для яких вони є джерелом виникнення, є вихідним моментом для загальносемантичної характеристики додатка; ці відношення можуть кваліфікуватись як об'єктні лише за умови безпосереднього чи опосередкованого охоплення предмета, особи, поняття, явища та ін. відповідним процесом або станом.
Найвиразнішою семантичною ознакою додатка є його предметне (об'єктне) значення, в якому реалізуються часткові значення власне об'єкта дії (читати книгу, співати пісню, слухати музику), адресата дії (писати ручкою, везти машиною).
Засоби вираження додатка зумовлені притаманним йому значенням предметності. Додаток, як і підмет, виражається іменником та субстантивованими словами і сполуками слів. Опорними словами є дієслова (побачити море, зустрітися з товаришем), іменники (слухання музики, радість за брата), прикметники (схильний до музики, уважний до людей), прислівники та слова категорії стану (йому весело, нам зрозуміло).
З формального погляду в сучасній українській мові розрізняють два види додатка: прямий і непрямий. Показником такого розрізнення є передусім специфіка керування в підрядному словосполученні з об'єктними відношеннями, а також різні ступені охоплення об'єкта дією чи станом є загальносемантичним відповідником цього поділу.
Прямий додаток
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виділення другорядних членів речення“ на сторінці 3. Приємного читання.
