Минулий час
Минулий час означає дію, що відбувалася або відбулася до моменту мовлення, наприклад: Могутнім спокоєм дихало чорнолісся (М. Стельмах); Скільки днів пролетіло над нами! (В. Сосюра).
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного і недоконаного виду.
Формальним показником минулого часу € суфікс -л- або його видозмінений фонетичний варіант -в- (-у-), що приєднується до основи інфінітива. Форми минулого часу в сучасній українській мові виражають за допомогою флексій значення роду (в однині) і числа, наприклад: возив, возила, возило, возили.
У формах чоловічого роду суфікс -в- приєднується тільки до основи, що закінчується на голосний звук, порівняйте, наприклад: водити — водив, синіти — синів, збирати - збирав, але нести - ніс, везти - віз.
При творенні форм минулого часу ненаголошений суфікс -ну- може зникати, наприклад: сохнути — сохнув і сох, зів'янути - зів'янув і зів'яв. У дієсловах з наголошеним суфіксом -ну-, а так само в дієсловах із значенням раптової чи одноразової дії суфікс -ну- зберігається: стягнути - стягнув, крикнути - крикнув, гукнути -гукнув.
Давноминулий час
Давноминулий (або передминулий) час означає дію, що відбулася перед іншою минулою дією, наприклад: Ніби й задрімав був зразу, але щось приверзлося, що й прокинувся рано (А. Головко).
Форми давноминулого часу творяться переважно від дієслів доконаного виду аналітичним способом: до основного дієслова в минулому часі додається допоміжне дієслово бути в родових формах однини й у формі множини, наприклад: сказав був, сказала була, сказало було, сказали були.
Значення давноминулого часу сприймається в реченні на основі зіставлення двох або більше дій, наприклад: Був позабував товаришів, - тепер пригадав (С. Василь-ченко).
Давноминулий час властивий розмовному і художньому стилям мови. У науковому, публіцистичному, діловому стилях форми давноминулого часу не вживаються.
Вживання часових форм
Крім основних значень часу, що безпосередньо виражаються часовими формами дієслів у процесі спілкування, може виражатися відносне значення щодо моменту мовлення.
Так, наприклад, у розповіді про минулі події поряд із формами дієслів минулого часу вживаються форми теперішнього часу в значенні минулого: Вийшов за школу -світа не видно, сліпить очі, рве за поли, з ніг валяє (С. Васильченко). Форми майбутнього часу також можуть уживатися в значенні минулого або теперішнього, надаючи відтінку раптовості, несподіваності, енергійності: Сиджу—як загуде в грубі, як сипне, війне снігом у вікна - зразу стемніло (С. Васильченко). Сивий ус, стару чуприну вітер розвіває; то приляже та послухи, як кобзар співає... (Т. Шевченко).
Відносність часового значення допомагають виражати модальні частки було, бувало, наприклад: Ти було підеш орати, виореш, засієш і зажнеш, а панські козаки прийдуть та й заберуть усе (Панас Мирний); Сидимо було день при дні у дівочій та робимо (Марко Вовчок).
Категорія особи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Категорія часу“ на сторінці 2. Приємного читання.
