Числівник

Сучасна українська літературна мова

Із збірними числівниками обидва, обидві вживають іменники в називному відмінку множини, як і з числівниками два, дві (обидва плуги, обидві книжки, але: обосхло-

Збірні числівники поєднуються: 1) з іменниками, що є назвами осіб чоловічої статі (троє учнів, четверо коней, дванадцятеро зайців); 2) з іменниками середнього роду, що позначають малих істот (двоє курчат, п'ятеро ведмежат, восьмеро малят); 3) з іменниками середнього роду, що позначають неживі предмети (двоє відер, четверо полотен, п 'ятеро імен); 4) з іменниками множинної форми, що позначають конкретні предмети (троє воріт, четверо саней).

З іменниками, що позначають парні предмети, сполучаються збірні числівники або власне кількісні з іменником пара; двоє штанів і дві пари штанів.

Збірні числівники поширені в розмовній мові, в художніх творах, але майже не вживаються в діловому й науковому стилях.

Дробові числівники позначають дробові величини або кількість, що складається з певного числа частин одиниці чи одиниць, наприклад: одна третя року, дві п'ятих сировини, три четвертих виробів.

Змішані дробові величини передаються сполученням власне кількісних і дробових числівників: три і одна четверта кілограма, одна і дві третіх доби.

Особливістю дробових числівників є те, що вони можуть поєднуватися з іменниками, які не піддаються лічбі. Інші виміри рідин, маси тощо можуть бути виявлені в кількісних співвідношеннях цілого і його частин, вони (ці кількісні співвідношення) і виражаються за допомогою дробових числівників, наприклад: дві третіх морської води, одна п'ята запасів кам'яного вугілля, три четвертих земної атмосфери.

Дробові числівники мають аналітичну будову: назва, що визначає кількість частин, позначається власне кількісним числівником (чисельник), а вказівка на загальний вимір подається порядковим числівником (знаменник): одна третя, дві п'ятих, п 'ять сьомих. Дробовий числівник, виражаючи величини в частинах, у мовленні не сполучається зі словом "частина", воно тільки мислиться: одна восьма (частина), п 'ять сьомих (частин).

Керований іменник, що позначає предмет виміру або одиницю виміру (літр, кілограм, кілометр, година і т. д.), стоїть у формі родового відмінка однини (якщо виміру підлягає один предмет чи якась сукупність, неподільна єдність) або множини (у випадку виміру кількох однорідних предметів, а також коли числівник керує іменником множинної форми), наприклад: дві п'ятих Землі (планети) і земель (посівних площ); чотири дев'ятих урожаю і урожаїв (кількох років); три четвертих кілометра, дві третіх Карпат, одна п 'ята саней.

Дробові числівники вживаються в книжних стилях мови, особливо в науковому та діловому. У розмовній мові, а також у творах художньої літератури дробові величини можуть позначатися іменниками, з кількісно-предметним значенням третина (= одна третя), чверть (= одна четверта), половина (= одна друга).

Ці слова мають граматичні ознаки, властиві іменникам, вони змінюються за відмінками в однині і множині і мають граматичне значення роду. Однак у сполученні з числівниковими словами можуть виступати як числівники, наприклад: п 'ять з половиною гектарів, дві з чвертю години.

Такі синонімічні заміни можливі і в науковому стилі, оскільки в основі одиниць виміру лежать сталі величини, наприклад: година дорівнює 60 хвилинам, половина — ЗО хвилинам, чверть - 15 хвилинам.

До дробових числівників належать також слова півтора, півтори, півтораста. Числівник півтора поєднується з іменниками чоловічого і середнього роду, півтори -з іменниками жіночого роду (півтора кілограма, півтора відра, півтори доби). Ці числівники вживаються в розмовній мові, а звідти потрапляють у художній стиль.

Порядкові числівники

Порядкові числівники позначають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі?

Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі і відмінку і виступають у ролі означень (перший трактор, десятий клас, сота аудиторія, двадцять друге завдання, перші промені).

Віднесення цих слів до числівників спирається на традиційну класифікацію. Порядкові числівники семантично наближаються до кількісних як слова, за допомогою яких передається кількість, щоправда, в порядковому слідуванні предметів під час переліку, обліку їх.

Порядкові числівники утворюються від кількісних і споріднені з ними.

За граматичними ознаками порядкові числівники наближаються до прикметників. Це дає підставу вченим розглядати їх у складі прикметників як розряд порядкових прикметників. Однак такі самі граматичні ознаки мають окремі розряди займенників (цей, ця, це, ці, весь, вся, все, всі, котрий, котра, котре, котрі), які не називають ознак предметів, а лише узагальнено вказують на ознаки.

Порядкові числівники позначають не сталі (статичні) ознаки предметів, що властиво прикметникам, а вказують на кількісність однорідних предметів при обліку їх за порядком слідування в підрахунках, наприклад: п 'ять столів — перший, другий, третій, четвертий і п'ятий стіл.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Числівник“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник
  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту