Числівник

Сучасна українська літературна мова

Як і всі інші кількісні числівники1, вони не мають граматичних форм числа, виражаючи кількісність лексично.

Якщо слова тисяча, мільйон і мільярд вживаються у формах множини, то вони виступають як іменники з кількісно-предметним значенням (тисячі демонстрантів, мільйони трудящих, порівняйте: сотні рук, десятки заяв). Іменники з кількісно-предметним значенням мають граматичні значення роду, числа і відмінка, вони можуть означатися прикметниками і не належать до системи лічби, а отже, не можуть бути передані графічно в цифрових позначеннях. Порівняйте: п 'ять (5) і п 'ятірка, десять (10) і десяток, сто (100) і сотня; ця п'ятірка людей, неповний десяток літ, добра сотня коней.

Власне кількісні числівники виражають і категорію істот/ неістот: пов'язуючись з іменниками чоловічого роду, назвами істот, у знахідному відмінку мають форму, спільну з родовим (бачив одного тигра, двох слонів, трьох зебр, чотирьох ведмедів, але п 'ятьох слонів і п'ять слонів, одинадцятьох ведмедів і одинадцять ведмедів).

Власне кількісні числівники синтаксично пов'язані з іменниками, що піддаються лічбі. Числівник один (одна, одно) узгоджується з іменником у роді, числі і відмінку, наприклад: один студент, одна річка, одно ребро, одні вила, одним роком, в одну ніч і т.д.

Із числівниками два (дві), три, чотири називного та знахідного відмінків у назвах неістот вживаються іменники у формі називного відмінка множини, але зберігається наголос форм однини, наприклад: два брати, дві руки, три професори, чотири сестри.

Числівники п 'ять, шість і т. д. у формах називного й знахідного відмінків керують іменниковою формою родового відмінка множини, наприклад: п'ять робітників, шість книг, сім казок, вісім корів.

У непрямих відмінках (крім знахідного) власне кількісні числівники узгоджуються з іменником (у відмінку), наприклад: до двох учителів, трьом співакам, чотирма засобами, у п 'яти містах, на семи машинах.

Неозначено-кількісні числівники позначають загальну, точно не визначену кількість однорідних предметів або неозначену абстраговану кількість. Сюди належать слова кілька, декілька (якась кількість до десяти), кільканадцять (якась кількість до двадцяти), кількадесят (нечітка кількість у межах ста), кількасот (нечітка кількість у межах тисячі).

Ці числівники пов'язані з іменниками, що позначають конкретні предмети, які підлягають кількісному обліку,наприклад: кілька (декілька) осіб, кільканадцять слів, кількадесят зошитів, кількасот людей.

Наведена група неозначено-кількісних числівників тільки семантично відрізняється від власне кількісних: позначає нечітко виявлену кількість.

Граматичні ознаки неозначено-кількісних числівників збігаються з тими, що їх мають числівники, починаючи від л яти і далі. Числівники кільканадцять, кількадесят, кількасот вживають у розмовній мові, книжним стилям вони не властиві.

До неозначено-кількісних числівників належать також слова багато, небагато, омонімні з прислівниками. Порівняйте: багато зробив (прислівник), багато книжок (числівник).

Числівники багато, небагато в основному пов'язані з іменниками, що означають масу, речовину, збірні й абстрактні поняття, тобто все те, що підлягає не кількісному обліку, а іншим вимірам, наприклад: багато/небагато води (солі, золота, листя, зерна, мудрості, лиха і т. д.). За граматичними ознаками вони подібні до власне кількісних числівників: не мають роду і числа, керують формою родового відмінка (але однини, оскільки це іменники однинної форми).

Якщо числівники багато, небагато пов'язані з іменниками, що позначають предмети, які підлягають кількісному обліку, то керують іменниковою формою родового відмінка множини і змінюються за відмінками. Порівняйте: багато листя і багато листків; багато квасолі і багато квасолин; багатьох листків, багатьох квасолин; багатьом листкам і багатьом квасолинам.

Збірні числівники означають кількість предметів у сукупності, неподільній єдності їх, наприклад: двоє вікон, троє дітей, четверо коней, п 'ятеро саней.

У поєднанні з власне кількісними збірні числівники виражають сукупність, неподільну єдність і в більших вимірах, наприклад: сорок п 'ятеро, сто п 'ятдесят троє іт.д.

Числівники двоє...п'ятеро мають паралельні суфіксальні утворення двійко, трійко, четвірко і п ятірко, що мають відтінок суб'єктивної оцінки - зменшеності, здрібнілості, позитивного ставлення тощо.

До складу збірних входять числівники обоє, обидва, обидві, які також виражають кількість предметів як єдність, сукупність (обидва лікарі, обидві дівчини, обос хлоп яток).

Збірні числівники не мають роду і числа, при відмінюванні зберігають свої форми тільки в називному і знахідному відмінках, виступаючи з керованим іменником одним членом речення - підметом чи додатком. У непрямих відмінках збірні числівники замінюються формами власне кількісних числівників (двоє вікон, двох вікон, двом вікнам, двоє вікон, двома вікнами, у двох вікнах).

У сполученні з іменником - назвою істоти - відбувається заміна збірного числівника і в знахідному відмінку (зустрів двох хлоп'ят, але: побачив двоє дверей).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Числівник“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник
  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту