Прикметникові суфікси

Сучасна українська літературна мова

Від назв людей творяться прикметники за допомогою суфіксів -ів- та -им-.

Суфікс -ів- у формах прикметників жіночого й середнього роду однини та в множині виступає в різних фонетичних варіантах: -ов(а), -ов(е), -ов(і) - у прикметниках, утворених від іменників другої відміни твердої групи (брат - братів - братова - братове - братові; Петро - Петрів - Петрова - Петрове - Петрові); -ев(а), -ев(е), -ев(і) - у прикметниках, утворених від іменників другої відміни м'якої і мішаної груп (коваль—ковалів—ковалева - ковалеве—ковалеві; Ігор - Ігорів - Ігорева -Ігореве - Ігореві; товариш — товаришів — товаришева - товаришеве - товаришеві).

Примітка. Якщо основа іменника закінчується на й, то в прикметнику виступають суфікси -їв, -св(а), -св(е), -св-(і), які включають кінцевий звук и основи.

Суфікс -ин- наявний у присвійних прикметниках, основою яких виступають іменники першої відміни. Він не зазнає фонетичних змін і в формах жіночого й середнього роду та в множині: староста—старостин - старостина - старостине -старостині; Наталя - Наталия - Наталина - Наталине - Наталині; Гриша — Гришин — Гришина — Гришине — Гришині.

Примітки 1. Якщо основа іменника закінчується на //. то -ин- замінюється на письмі на -Ги-: кінцевий основи й і суфіксальний голосний передаються однією буквою Г (Софія -Софіїн — Софіїна - Софіїне — Софіті).

Перед суфіксом -ин- кінцеві приголосні г, к, х змінюються на ж, ч, ш: Ольга -Ольжин, дочка - доччин, свекруха - свекрушин.

Суфікс -ин- виступає також у присвійному прикметнику, утвореному від іменника третьої відміни мати (із вставкою перед ним давнього суфікса -ер-): материн -материна - материне - материні.

Від назв тварин та інших істот творяться присвійні прикметники за допомогою суфіксів -ач-(-яч-), -ій, -ин-(-їн-), -ов-, -ев- або нульового суфікса: котячий, козячий, орлій, журавлиний, зміїний, тигровий, коневий (і конячий), ведмежий.

Дієслівні суфікси

Дієслова на сучасному етапі розвитку української мови поповнюються новоутвореннями головним чином за рахунок використання основ з інших частин мови. Для творення дієслів від основ іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників, вигуків і, рідше, службових слів використовуються суфікси -U-, -і-(-ї-), -а-, -ува-(-юва-), -ка-: щастя - щастити, свіжий-свіжіти, спокій-спокоїти, квітка - квітчати, вік — вікувати, ледар - ледарювати, ох - охкати.

Для потреб дієслівного (від дієслівних основ) словотворення суфіксальний спосіб використовується обмежено. Дієслівні суфікси -а-, -ва-, -ува-, -овува- служать одним із важливих засобів творення видової пари до префіксованих дієслів доконаного виду: застелити - застилати, збути - збувати, розморозити - розморожувати, опрацювати - опрацьовувати.

Суфікс -ну-, поєднуючись із дієслівною основою, утворює дієслово доконаного виду: стукати - стукнути, зазирати —зазирнути. Одночасно він вносить відтінок раптової дії, сили вияву або одноразовості: крикнути, гукнути, капнути.

Разом з тим суфікс -ну- здатний виконувати словотворчу роль, наприклад, у єдності з прикметниковою основою: сліпий - сліпнути, худий —худнути.

Суфікс -ону- крім значення раптової дії, вносить відтінок високого ступеня її вияву: рубонути, різонути, сіпонути.

Прислівникові суфікси

Основним способом творення прислівників у давні періоди розвитку української мови був перехід слів і словоформ з інших частин мови. Змінювані слова входили в клас прислівників у тій або іншій формі зі своїми закінченнями, які поступово втратили зв'язки з іншими формами слів тих частин мови, звідки брали свій початок, стали незмінюваними і збереглися в будові прислівникових слів, але вже не в ролі закінчення. Наприклад, у прислівниках згори, внизу, тишком, востаннє колишні закінчення іменних слів -и, -у, -ом, -є збереглися, але тепер сприймаються як суфікси незмінюваних слів.

Проте в сучасній українській мові прислівники творяться і суфіксальним способом, який розвинувся на основі зразків давніх коротких прикметників середнього роду на -о, -е, що перейшли в прислівники: чисто, тепло, добові зле. У сучасній українській мові за допомогою суфіксів -о, -е творяться означально-якісні прислівники, основами для яких служать якісні і, рідко, відносно-якісні прикметники: дорогий - дорого, сонячний—сонячно, гарячий—гаряче, байдужий - байдуже, срібний — срібно, зоряний — зоряно.

У поодиноких прислівниках виступає суфікс -чі: двічі, тричі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прикметникові суфікси“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси
  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту