Від назв людей творяться прикметники за допомогою суфіксів -ів- та -им-.
Суфікс -ів- у формах прикметників жіночого й середнього роду однини та в множині виступає в різних фонетичних варіантах: -ов(а), -ов(е), -ов(і) - у прикметниках, утворених від іменників другої відміни твердої групи (брат - братів - братова - братове - братові; Петро - Петрів - Петрова - Петрове - Петрові); -ев(а), -ев(е), -ев(і) - у прикметниках, утворених від іменників другої відміни м'якої і мішаної груп (коваль—ковалів—ковалева - ковалеве—ковалеві; Ігор - Ігорів - Ігорева -Ігореве - Ігореві; товариш — товаришів — товаришева - товаришеве - товаришеві).
Примітка. Якщо основа іменника закінчується на й, то в прикметнику виступають суфікси -їв, -св(а), -св(е), -св-(і), які включають кінцевий звук и основи.
Суфікс -ин- наявний у присвійних прикметниках, основою яких виступають іменники першої відміни. Він не зазнає фонетичних змін і в формах жіночого й середнього роду та в множині: староста—старостин - старостина - старостине -старостині; Наталя - Наталия - Наталина - Наталине - Наталині; Гриша — Гришин — Гришина — Гришине — Гришині.
Примітки 1. Якщо основа іменника закінчується на //. то -ин- замінюється на письмі на -Ги-: кінцевий основи й і суфіксальний голосний передаються однією буквою Г (Софія -Софіїн — Софіїна - Софіїне — Софіті).
Перед суфіксом -ин- кінцеві приголосні г, к, х змінюються на ж, ч, ш: Ольга -Ольжин, дочка - доччин, свекруха - свекрушин.
Суфікс -ин- виступає також у присвійному прикметнику, утвореному від іменника третьої відміни мати (із вставкою перед ним давнього суфікса -ер-): материн -материна - материне - материні.
Від назв тварин та інших істот творяться присвійні прикметники за допомогою суфіксів -ач-(-яч-), -ій, -ин-(-їн-), -ов-, -ев- або нульового суфікса: котячий, козячий, орлій, журавлиний, зміїний, тигровий, коневий (і конячий), ведмежий.
Дієслівні суфікси
Дієслова на сучасному етапі розвитку української мови поповнюються новоутвореннями головним чином за рахунок використання основ з інших частин мови. Для творення дієслів від основ іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників, вигуків і, рідше, службових слів використовуються суфікси -U-, -і-(-ї-), -а-, -ува-(-юва-), -ка-: щастя - щастити, свіжий-свіжіти, спокій-спокоїти, квітка - квітчати, вік — вікувати, ледар - ледарювати, ох - охкати.
Для потреб дієслівного (від дієслівних основ) словотворення суфіксальний спосіб використовується обмежено. Дієслівні суфікси -а-, -ва-, -ува-, -овува- служать одним із важливих засобів творення видової пари до префіксованих дієслів доконаного виду: застелити - застилати, збути - збувати, розморозити - розморожувати, опрацювати - опрацьовувати.
Суфікс -ну-, поєднуючись із дієслівною основою, утворює дієслово доконаного виду: стукати - стукнути, зазирати —зазирнути. Одночасно він вносить відтінок раптової дії, сили вияву або одноразовості: крикнути, гукнути, капнути.
Разом з тим суфікс -ну- здатний виконувати словотворчу роль, наприклад, у єдності з прикметниковою основою: сліпий - сліпнути, худий —худнути.
Суфікс -ону- крім значення раптової дії, вносить відтінок високого ступеня її вияву: рубонути, різонути, сіпонути.
Прислівникові суфікси
Основним способом творення прислівників у давні періоди розвитку української мови був перехід слів і словоформ з інших частин мови. Змінювані слова входили в клас прислівників у тій або іншій формі зі своїми закінченнями, які поступово втратили зв'язки з іншими формами слів тих частин мови, звідки брали свій початок, стали незмінюваними і збереглися в будові прислівникових слів, але вже не в ролі закінчення. Наприклад, у прислівниках згори, внизу, тишком, востаннє колишні закінчення іменних слів -и, -у, -ом, -є збереглися, але тепер сприймаються як суфікси незмінюваних слів.
Проте в сучасній українській мові прислівники творяться і суфіксальним способом, який розвинувся на основі зразків давніх коротких прикметників середнього роду на -о, -е, що перейшли в прислівники: чисто, тепло, добові зле. У сучасній українській мові за допомогою суфіксів -о, -е творяться означально-якісні прислівники, основами для яких служать якісні і, рідко, відносно-якісні прикметники: дорогий - дорого, сонячний—сонячно, гарячий—гаряче, байдужий - байдуже, срібний — срібно, зоряний — зоряно.
У поодиноких прислівниках виступає суфікс -чі: двічі, тричі.
Префіксальний спосіб словотвору
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прикметникові суфікси“ на сторінці 2. Приємного читання.
