Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

Сучасна українська літературна мова

• займають позицію одного члена речення;

• пов'язуються з одним і тим самим членом речення підрядним зв'язком;

• поєднуються між собою сурядним зв'язком;

• здебільшого виражаються однаковими частинами мови;

• переважно виражають однотипні поняття.

Однорідними можуть бути всі члени речення: підмети, присудки, означення, додатки, обставини, наприклад: Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою, а в ній пливли, наче напівзабута казка, дерева, поле, оселі (М. Коцюбинський); Всі сміялися, реготалися, жартували (Панас Мирний); Ще ніколи він не був такий лютий на брата й на селян, як тепер (Б. Грінченко); Земля на тих полях була чиста, чорна і сита (Ю. Смолич); Серед страшних глуздів, свистів, лайок і знущань козацьких виповзала шляхта з свого табору, в похід ганьби і приниження (П. Загребельний). Інколи однорідні члени виражаються різними частинами мови, наприклад: Люди стояли мовчки, похилившися, понуро прикипівши поглядами до попелища (Ю. Смолич).

У реченні однорідні члени об'єднані в цілісний структурно-семантичний блок стосовно інших членів речення, що займає позицію одного члена речення. Тому однорідні члени пов'язуються з іншими компонентами речення не окремо, а лише в структурно-семантичній єдності, в сурядному ряду. Всі однорідні другорядні членне супідрядними, оскільки підпорядковуються тому самому членові речення. Наприклад, у реченні Нехай тендітні пальці торкнуть вам серце і уста (Л. Костенко) однорідні прямі додатки серце, уста підпорядковані присудкові торкнуть, а між собою пов'язані сурядним сполучником і. У реченні В прощанні літа син дививсь на лева і на мене (М. Вінграновський) однорідні непрямі додатки на лева, на мене залежать від присудка дививсь і поєднуються між софою сурядним сполучником і.

Структурно-семантична цілісність блоку однорідних членів може виражатись не лише сполучниками, а й прийменниками, частками, формою множини слів, що поєднуються з блоком, наявністю спільного другорядного члена, узагальнювального слова та ін.

Однорідні підмети і присудки, поєднуючись предикативним зв'язком у формі взаємозалежної координації, не залежать від жодного члена.

У сучасній лінгвістиці існують різні погляди на речення з однорідними членами. Дехто з мовознавців (І. Кучсренко) розглядає їх як складні речення з будь-якими головними чи другорядними членами. Переважно як складні трактують речення з однорідними присудками, наприклад: Співаки заворушились, захвилювалися, готуючись до концерту (С. Васильченко); Я пурхала в саду, розгойдувала квітку (Л. Костенко); А тим часом над лиманом почорніло щось і згасло (М. Вінграновський); Гори підступають до самого моря, насторожено височать над водою (П. Загребельний).

Для такого погляду є чимало аргументів. Наприклад, реченнєвотвірна функція присудка: наявність двох і більше присудків засвідчує таку ж кількість вираження категорії модальності та синтаксичного часу, отже, поліпредикативність речення. О. Шахматов, відмежовуючи прості речення з однорідними присудками від складних речень, відносив до останніх лише ті, в яких при присудках наявні власні другорядні члени, наприклад: Дівча спинилося, розтулило рота, розширило оченята і на мент припинило плакати (В. Шевчук).

Межа між простим і складним реченням не завжди чітка. Деякі речення можуть бути інтерпретовані і як прості, і як складні. Такими є речення, в яких при одному підметі наявний не один, а кілька присудків, наприклад: Я попрощався і пішов додому; Вона то посидить, то походить.

Тому дехто з мовознавців (І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська) обгрунтовано, на наш погляд, вважає, що обмеження категорії предикативності лише темпо-ральністю і модальністю не є достатнім: "Необхідно брати до уваги ще персональ-ність, яка лише почасти виражається присудком (особовими формами). Основним засобом вираження персональносгі у двоядерному реченні є підмет. Тільки повторення всіх трьох ознак - темлоральності, модальності і персональносгі - можна вважати поєднанням кількох предикативних одиниць, тобто складним реченням".

Отже, структури з однорідними присудками можна вважати перехідними. З урахуванням семантико-синтаксичних ознак вони є складними, однак на формально-граматичному рівні, на якому відсутній формально виражений підмет, їх слід відносити до простих ускладнених речень.

Однорідні і неоднорідні означення

Однорідні і неоднорідні означення. Розмежування однорідних і неоднорідних означень зумовлюють кілька чинників: семантика означень, морфологічні особливості, характер синтаксичного зв'язку слів у складних словосполученнях з кількома означеннями. Однак не завжди ці чинники дають можливість диференціювати однорідні і неоднорідні означення.

Однорідні означення—це означення, які виступають як супідрядні, тобто кожне з них безпосередньо пов'язане з означуваним словом і перебуває в таких самих відношеннях з ним, як і інші. Основою однорідності означень є можливість об'єднання видових ознак, що ними виражаються, ширшими (родовими) поняттями. Так, у реченні Мокрий асфальт нагадував швидкий гірський потік, в якому то тут, то там розсипані були червоні, жовті і сині бризки (С. Скляренко) об'єд ну вальне поняття може бути виражене словом різнобарвні.

Поєднуються однорідні означення сурядними сполучниками або ж безсполучниковим зв'язком і перелічувальною інтонацією. Однорідними одночасно можуть виступати узгоджені й неузгоджені означення. Однорідні означення характеризують предмет з одного боку, наприклад: За. шкільними партами схилились чорняві, біляві і русяві голівки (І. Цюпа); Холодний, різкий, північний вітер немилосердно бив в обличчя (М. Коцюбинський); Зібралися під кінець теплого, з лагідними вечорами, із запашною гіркотою в повітрі серпня (С. Павловський).

Однорідними можуть бути й означення, що характеризують предмет з різних боків, але контекст сприяє зближенню ознак. Такі однорідні означення можна кваліфікувати як контекстуальні, наприклад: Понад греблею росли густі, високі, зелені та кучеряві верби (І. Нечуй-Левицький); Водив той загін якийсь славетний генерал, чорновусий, стрункий, завзятий (ГІ. Воронько).

Прикметник і дієприкметниковий зворот, які виступають разом, теж є однорідними означеннями, наприклад: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень
  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту