• займають позицію одного члена речення;
• пов'язуються з одним і тим самим членом речення підрядним зв'язком;
• поєднуються між собою сурядним зв'язком;
• здебільшого виражаються однаковими частинами мови;
• переважно виражають однотипні поняття.
Однорідними можуть бути всі члени речення: підмети, присудки, означення, додатки, обставини, наприклад: Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою, а в ній пливли, наче напівзабута казка, дерева, поле, оселі (М. Коцюбинський); Всі сміялися, реготалися, жартували (Панас Мирний); Ще ніколи він не був такий лютий на брата й на селян, як тепер (Б. Грінченко); Земля на тих полях була чиста, чорна і сита (Ю. Смолич); Серед страшних глуздів, свистів, лайок і знущань козацьких виповзала шляхта з свого табору, в похід ганьби і приниження (П. Загребельний). Інколи однорідні члени виражаються різними частинами мови, наприклад: Люди стояли мовчки, похилившися, понуро прикипівши поглядами до попелища (Ю. Смолич).
У реченні однорідні члени об'єднані в цілісний структурно-семантичний блок стосовно інших членів речення, що займає позицію одного члена речення. Тому однорідні члени пов'язуються з іншими компонентами речення не окремо, а лише в структурно-семантичній єдності, в сурядному ряду. Всі однорідні другорядні членне супідрядними, оскільки підпорядковуються тому самому членові речення. Наприклад, у реченні Нехай тендітні пальці торкнуть вам серце і уста (Л. Костенко) однорідні прямі додатки серце, уста підпорядковані присудкові торкнуть, а між собою пов'язані сурядним сполучником і. У реченні В прощанні літа син дививсь на лева і на мене (М. Вінграновський) однорідні непрямі додатки на лева, на мене залежать від присудка дививсь і поєднуються між софою сурядним сполучником і.
Структурно-семантична цілісність блоку однорідних членів може виражатись не лише сполучниками, а й прийменниками, частками, формою множини слів, що поєднуються з блоком, наявністю спільного другорядного члена, узагальнювального слова та ін.
Однорідні підмети і присудки, поєднуючись предикативним зв'язком у формі взаємозалежної координації, не залежать від жодного члена.
У сучасній лінгвістиці існують різні погляди на речення з однорідними членами. Дехто з мовознавців (І. Кучсренко) розглядає їх як складні речення з будь-якими головними чи другорядними членами. Переважно як складні трактують речення з однорідними присудками, наприклад: Співаки заворушились, захвилювалися, готуючись до концерту (С. Васильченко); Я пурхала в саду, розгойдувала квітку (Л. Костенко); А тим часом над лиманом почорніло щось і згасло (М. Вінграновський); Гори підступають до самого моря, насторожено височать над водою (П. Загребельний).
Для такого погляду є чимало аргументів. Наприклад, реченнєвотвірна функція присудка: наявність двох і більше присудків засвідчує таку ж кількість вираження категорії модальності та синтаксичного часу, отже, поліпредикативність речення. О. Шахматов, відмежовуючи прості речення з однорідними присудками від складних речень, відносив до останніх лише ті, в яких при присудках наявні власні другорядні члени, наприклад: Дівча спинилося, розтулило рота, розширило оченята і на мент припинило плакати (В. Шевчук).
Межа між простим і складним реченням не завжди чітка. Деякі речення можуть бути інтерпретовані і як прості, і як складні. Такими є речення, в яких при одному підметі наявний не один, а кілька присудків, наприклад: Я попрощався і пішов додому; Вона то посидить, то походить.
Тому дехто з мовознавців (І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська) обгрунтовано, на наш погляд, вважає, що обмеження категорії предикативності лише темпо-ральністю і модальністю не є достатнім: "Необхідно брати до уваги ще персональ-ність, яка лише почасти виражається присудком (особовими формами). Основним засобом вираження персональносгі у двоядерному реченні є підмет. Тільки повторення всіх трьох ознак - темлоральності, модальності і персональносгі - можна вважати поєднанням кількох предикативних одиниць, тобто складним реченням".
Отже, структури з однорідними присудками можна вважати перехідними. З урахуванням семантико-синтаксичних ознак вони є складними, однак на формально-граматичному рівні, на якому відсутній формально виражений підмет, їх слід відносити до простих ускладнених речень.
Однорідні і неоднорідні означення
Однорідні і неоднорідні означення. Розмежування однорідних і неоднорідних означень зумовлюють кілька чинників: семантика означень, морфологічні особливості, характер синтаксичного зв'язку слів у складних словосполученнях з кількома означеннями. Однак не завжди ці чинники дають можливість диференціювати однорідні і неоднорідні означення.
Однорідні означення—це означення, які виступають як супідрядні, тобто кожне з них безпосередньо пов'язане з означуваним словом і перебуває в таких самих відношеннях з ним, як і інші. Основою однорідності означень є можливість об'єднання видових ознак, що ними виражаються, ширшими (родовими) поняттями. Так, у реченні Мокрий асфальт нагадував швидкий гірський потік, в якому то тут, то там розсипані були червоні, жовті і сині бризки (С. Скляренко) об'єд ну вальне поняття може бути виражене словом різнобарвні.
Поєднуються однорідні означення сурядними сполучниками або ж безсполучниковим зв'язком і перелічувальною інтонацією. Однорідними одночасно можуть виступати узгоджені й неузгоджені означення. Однорідні означення характеризують предмет з одного боку, наприклад: За. шкільними партами схилились чорняві, біляві і русяві голівки (І. Цюпа); Холодний, різкий, північний вітер немилосердно бив в обличчя (М. Коцюбинський); Зібралися під кінець теплого, з лагідними вечорами, із запашною гіркотою в повітрі серпня (С. Павловський).
Однорідними можуть бути й означення, що характеризують предмет з різних боків, але контекст сприяє зближенню ознак. Такі однорідні означення можна кваліфікувати як контекстуальні, наприклад: Понад греблею росли густі, високі, зелені та кучеряві верби (І. Нечуй-Левицький); Водив той загін якийсь славетний генерал, чорновусий, стрункий, завзятий (ГІ. Воронько).
Прикметник і дієприкметниковий зворот, які виступають разом, теж є однорідними означеннями, наприклад: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень“ на сторінці 2. Приємного читання.
