• описові: Чудовий вечір на березі моря;
• вказівні (вживаються з частками ось, он, от, оце): Ось і рідний край, і рідне село (І. Котляревський);
• оцінні (буттєвість ускладнюється емоційною оцінкою словами який, такий, що за): Яка краса!;
• спонукально-побажальні: Увага! Тиша/;
• називні (назви, написи): Бібліотека. Метро.
Ґенітивні односкладні речення - це такі комунікативні структури, головний член яких виражено генітивом (родовим відмінком іменника, займенника). У таких реченнях значення буттєвості ускладнюється кількісною оцінкою, наприклад: А люду! А гомону!
Вокативні односкладні речення - це такі комунікативні структури, головний член яких виражено вокативом (кличним або називним відмінком іменника). Найчастіше речення-звертання супроводжується значенням заклику, докору, радості зустрічі, оклику тощо: Оксано! Доню моя!
Називний та вокативний типи іменникових структур трактуються як функціональні замінники або еквіваленти речення.
| Номінативні , | на наявність предмета чи явища; на предмет чи явище | іменником у Н.в.; іменником у Н.в. із вказівним словом ось, от | Весна/ Блакить, У поле трактори Ідуть (П. Тичина). Ось тобі й Палестина уся, край овець І ячменю (І. Манжура). |
| вокативні | на особу, до якої звертається мовець | іменником у формі кличного відмінка | Тоді Мура до Андрія: · ОмІй Андрію! Який пасажі (М. Хвильовий). Метушиться Пріся:; Баришняї (М. Хвильовий). |
| Ґенітивні 1 | А качви, а качви/ Немає тепер таких заплавів (3 журн.). | ||
Явища синкретизму в реченні
У теорії і практиці синтаксичного аналізу нерідко доводиться рахуватися з явищами синкретизму (перехідності) в системі речень, і особливо в системі членів речення.
Як відомо, структурні схеми (моделі) речень кількісно обмежені. Структурно-синтаксичні типи речень членуються на більшу чи меншу кількість підтипів (наприклад, прості ускладнені речення членуються на прості ускладнені речення з однорідними членами, з відокремленими членами, із синтаксично ізольованими елементами речення та ін.); складні речення також мають розгорнуту реченнєву градацію; кожен із структурних типів і підтипів речень, у свою чергу, реалізується в безкінечній кількості конкретних індивідуальних речень - висловлень або представлених графічно (писемно). Яке б речення будь-хто не вимовив чи не записав, його завжди можна віднести - за властивими йому структурно-семантичними ознаками - до певного типу, підтипу (моделі) речень, які загалом можна перерахувати, але реально Й конкретно вони представлені безмежною кількістю індивідуальних речень, кожне з яких мовленнєво неповторне - хоча б за якоюсь окремою ознакою, передусім за ознакою стилістичною.
Водночас у класифікації речень (як і членів речення), яка ґрунтується на спільності певної визначальної, диференційної ознаки чи ознак, що їм властиві, в цілій низці випадків не повинні залишатись поза увагою й синкретичні явища. Порівняймо, наприклад, речення Я пишу і Пишу. Перше — типово двоскладне речення. А друге? Неповне двоскладне чи повне односкладне? Це синкретичне речення, бо до нього може бути застосований двовимірний підхід і такий же аналіз: семантично-логічний. У цьому випадку - це неповне двоскладне речення, бо в ньому є діяч (мовець) -логічний суб'єкт і є виконуваним - логічний предикат; дія представлена вербально, словесно; тим часом суб'єкт дії позначений зредукованою особовою формою - флексією -у, яка комунікативно заміщує підмет - займенник я. Коли ж брати до уваги тільки структурну сутність цього речення (поза текстом), то його слід уже розглядати як односкладне речення, бо в ньому формально представлений лише один головний дієслівний член речення.
Неповні і незакінчені речення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Односкладні номінативні речення“ на сторінці 2. Приємного читання.
