допустовості: хоч, дарма що, незважаючи на те, що, хоч..., але.... Наприклад: Хоч життя і найдорожче для людини, Та все 'дно людина в битві і в труді Віддає його за долю Батьківщини... (Н. Забіла);
способу дії: як. Наприклад: Як працюєш, так і маєш (Нар. творчість);
порівняння: як, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито, начебто та ін. Наприклад: Громада зібралась у волость і загула, як бджоли у вулику (І. Нечуй-Левицький); Темнота вужчала, ніби самі гори змикалися над головою (О. Гончар);
причини: бо, тому що, через те що, завдяки тому що, затим що, оскільки. Наприклад: Виходь у світи, бо дорога відкрита;
міри, ступеня: аж, що аж, що й. Наприклад: Закипіло, заревло навкруги, аж річка охнула й нестямно на всі боки захиталася (Панас Мирний);
наслідку: так що. Наприклад: слово в Білоуса знаходиться разюче, дошкульне, пекуче, так що об 'єктам поетової уваги не можна сказати, щоб було спокійно та байдуже (Остап Вишня).
У ролі сполучників можуть виступати самостійні слова - відносні займенники та прислівники займенникового походження.
Відносні займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки можуть стояти в на-зивному відмінку і виконувати роль підмета в підрядному реченні, водночас приєднуючи підрядне речення до головного: Ніколи не здобуде перемоги той, хто передчасно вважає себе переможцем (Л. Дмитерко).
У непрямих відмінках відносні займенники, що приєднують підрядне речення до головного, виконують роль додатка: Живе поезія у мові, Якої мати вчила нас... (М. Рильський).
Сполучними словами здатні виступати прислівники; похідні від займенників: де, куди, звідки, коли, відколи, доки, як, чому У підрядному реченні вони виконують роль обставини: Коли дзвонять черешні В медовому цвіту, Узори нетутешні Із цвіту я плету (М. Рильський). Де тонко, там і рветься (Нар. творчість).
Морфологічний склад сполучників
За морфологічним складом сполучники в українській мові поділяються на прості, складні і складені.
Прості сполучники морфологічно не членуються на окремі частини, їх в українській мові небагато: і(й), а, ні, та, то, чи, бо, що.
Ці сполучники давно втратили семантичні зв'язки зі словами, від яких вони утворилися, а тому їх ще називають непохідними.
Складні сполучники морфологічно поділяються на дві і більше частин: але, зате, проте, ніж, або, якщо, якби, щоб, ніби, нібито, неначебто та ін.
Складені сполучники є сполученням двох і більше слів, що виконують службову функцію зв'язку членів речення та частин складного речення. Найчастіше складені сполучники в першій частині містять форми непрямих відмінків вказівного займенника той з прийменником або іншого повнозначного слова, а в другій - сполучники що, щоб чи прислівник як: через те що, для того щоб, з тим щоб, незважаючи на те що, подібно до того як, в міру того як, перед тим як, дарма що, так, так що, як..., не тільки,.,, а й, не тільки..., але й.
Складні і складені сполучники називають похідними, туму що вони мотивуються тими простими сполучниками і повнозначними словами (займенниками, прислівниками), від яких утворилися.
За способом уживання сполучники поділяються на одиничні, повторювані і парні.
Одиничний сполучник виступає в реченні як засіб вираження замкненості однорідного ряду або складної структури, наприклад: Ціле літо дід Данило живе на пасіці в лісах, а увесь рік пахне вощиною, медом і травами (М. Стельмах).
Повторювані сполучники вживаються при кожному однорідному члені речення або перед кожною предикативною частиною складного речення з паралельною підрядністю, наприклад: Де ж Катрусю [ніч] пригорнула: Чи в лісі, чи в хаті? (Т. Шевченко). Повторюваними є розділові сполучники.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сполучник“ на сторінці 2. Приємного читання.
