Деякі відносно-якісні прикметники, в яких процес семантичних перетворень завершився, мають ознаки якісних прикметників. Так, наприклад, прикметники творчий, картинний, діловий, мирний можуть утворювати форми вищого й найвищого ступенів порівняння або синтаксично означатися кількісними словами: більш творчий, найбільш творчий, менш діловий, найменш діловий, занадто картинний, дуже мирний.
Такі прикметники можуть ставати твірними основами іменників з абстрактним значенням (творчість, картинність) або прислівників (творчо, картинно, мирно) і вступати в антонімічні та синонімічні відношення.
Присвійні прикметники
Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині: батькова хата, Андріїв брат, Оксанин зошит, директорів наказ, лисяча голова.
Значення присвійних прикметників однотипні, всі вони виражають індивідуальну віднесеність предмета людині або тварині. Лише у випадку уособлення неживих предметів вживаються прикметники з присвійним значенням, похідні від назв неістот, наприклад: А місяців батько (його сонцем звуть) саме люльку закурив (П. Тичина).
Присвійні прикметники мають свої словотворчі типи і своєрідні граматичні ознаки. Твірними основами присвійних прикметників виступають лише іменникові і тільки назви істот (за рідкісними винятками у випадку уособлення неживих предметів). Присвійні прикметники творяться: а) від назв людей за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн): Петрів, Василів, товаришів, Сергіїв, сестрин, Миколин, Маріїн; б) від назв тварин за допомогою суфіксів -ач(ий), -яч(ий), -ин(ий), -їн(ий): собачий, курячий, орлиний, солов Іний.
У поодиноких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ів, чім: соловейків, зозулин. Деякі присвійні прикметники мають нульовий суфікс, наприклад: вовчий, овечий.
Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному й знахідному відмінках мають коротку форму (ковалів, Іванів, материн, Маріїн, доччин), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (гусячий, качиний, собачий).
Якщо прикметник виражає належність предмета не одній тварині, а позначає загальну родову віднесеність чи властивість тієї або іншої тварини, то він входить до розряду присвійно-відносних або присвійно-якісних прикметників.
Порівняйте, наприклад: ведмежа голова, орлиний дзьоб (присвійні прикметники); ведмежа шуба, собача зграя, орлине пір'я (відносні); ведмежа послуга, собачий холод, орлиний зір (якісні прикметники).
Не виражають значення присвійності й ті прикметники, що входять до складу фразеологічних словосполучень і термінологічних назв, наприклад: ахіллесова п 'ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, адамове яблуко, торрічелліева пустота, Петрові батоги (бот.), воловий язик (діал., назва квітів). Не мають присвійного значення і прикметники, що стали географічними назвами або прізвищами, наприклад: Київ, Харків, Шевченкове, Павлів, Яків, Ковалишин.
Присвійні прикметники вживаються в уснорозмовному стилі, в мові художньої літератури і фольклору. В інших стилях української мови присвійні прикметники вживаються рідко. Значення індивідуальної віднесеності особі в науковому, публіцистичному та інших стилях мови найчастіше передається формами родового відмінка іменника: твори Франка, музика Лисенка, світогляд письменника, слово вчителя, заява Ігнатенка, наказ директора.
Присвійні прикметники, утворені від назв тварин, порівняно рідко вживаються навіть у розмовному та в художньому стилях мови.
Присвійно-відносні та присвійно-якісні прикметники
В українській мові виділяються проміжні групи прикметників, що поєднують присвійне і відносне значення або виступають у значенні безпосередньо виявленої зовнішньої характеристики предмета.
Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей, зрідка від назв тварин за допомогою суфікса -ськ-. Приєднуючись до суфікса твірної прикметникової основи, суфікс -ськ- виступає частиною складного суфікса -івськ- або -инськ-, наприклад, адмірал - адміральський; козак - козацький, батько - батьківський, учень -учнівський, мати—материнський, Малишко - Малишківський.
Від назв тварин творяться присвійно-відносні прикметники тими самими суфіксами, що й присвійні: -ач- (-яч-), -ин- (-їн-), зрідка -ов- або нульовим суфіксом (телячий, конячий, журавлиний, качиний, зміїний, воловий, овечий, орлій).
На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність, наприклад: Шевченківські місця (місцевість, де народився, жив і навчався Т. Г. Шевченко); дівчачий гурт, дівочий хоровод; орлина сім 'я, журавлиний ключ, звіряче потомство.
До присвійних прикметників ставляться питання чий? чия? чиє? чиї?, присвійно-відносні прикметники в основному відповідають на питання який? яка? яке? які?: дівочі уста (чиї?), дівочий хоровод (який?); дідова хата (чия?), дідівська хата (чия?, яка?), дідівська спадщина (яка?); ластівчине крило (чиє ?), ластів'яче гніздо (яке ?), ластів'яче шугання (яке ?).
Втрачаючи семантичний відтінок присвійності, присвійно-відносні прикметники входять цілком у розряд відносних, наприклад: учительська конференція, батьківський комітет,риб 'ячий жир, коров'ячемолоко, кролячий пух, соболиний комір.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прикметник“ на сторінці 3. Приємного читання.
