Рис. 13. Положення органів мовлення при вимові алофона [р]
Рис. 14. Положення органів мовлення при вимові алофона [Л]
Рис. 15. Положення органів мовлення при вимові алофона [л']
Середньоязикові приголосні алофони [j] та [і]
Алофони [і] та [й]. Сонорна фонема [й] функціонує в українській мові у двох основних алофонах. Обидва вони вимовляються при такому положенні мовних органів: середня частина язикової спинки піднімається до твердого піднебіння боковими краями, утворюючи посередині досить вузьку щілину, крізь яку проходить звучний струмінь повітря. Кінчик язика впирається в ясна нижніх зубів. Коли спинка язика піднята до твердого піднебіння, не найвище, повітря виходить назовні досить вільно, не утворюючи помітного шуму. У цьому разі артикуляційно й акустично утворюється звук, зближений з голосним [і]. Це типовий сонорний алофон фонеми /її/, що традиційно позначається в транскрипції як [ї] (і нескладовий). Він виступає в таких позиціях: а) на кінці слова або складу після голосного, наприклад: [краї], [боїлер]; б) на початку слова перед приголосним, наприклад: [імен':а], [імов'ірниї].
Другий алофон утворюється при максимально піднятій спинці язика (із збереженням щілини) до піднебіння. Коли повітря протискується крізь цю вузьку щілину, з'являється значний шум. Це буває: а) на початку складу після приголосного; б) на початку слова перед голосним; в) у кінці слова після голосного, наприклад: [njar'], Цамб], [cjryxajy]. Проте слід зазначити, що в аналогічних позиціях можлива й вимова сонорного [й] типу [ї].
Оскільки при вимові обох алофонів середньоязикова артикуляція є основною, то приголосну фонему ІйІ слід вважати не пом'якшеною, а м'якою.
Фонеми периферійної підсистеми
Українській мові властиві напівпом'якшені приголосні [б'], [п*], [в*]," [м'], [ф']; [ж*], [ч'], [ш'], [дж*]; [ґ*], [к'], [х']; [г*], які найчастіше стоять перед голосним [і], що дає підставу вважати їх комбінаторними алофонами відповідних твердих приголосних. Проте ситуація значно ускладнюється тим, що майже всі ці приголосні (потенційно всі) можуть стояти також перед голосними заднього ряду, передусім у запозичених словах, наприклад: бюст, пюре, ревю, мюзик-хол, фюзеляж, Чюрльоніс, ґяур, кювет, Кяхта, а також в українських: тьмяний, дзвякати, мертвяк, морквяний, різьбяр (хоч і різьбар), цвях, свято. Більше того, приголосний [в'] виконує навіть смислорозрізнювальну функцію в такій парі слів як [сват] — [св'ат]. Напівпом'якшені приголосні в запозичених словах деякі дослідники схильні кваліфікувати як звичайне пристосування звукової системи української мови до звукових систем інших мов. Однак в українській мові виявляються не будь-які пристосування, а тільки такі, які не порушують звичайних системних відношень. Так, в українському вокалізмі немає диференційної ознаки носовий-неносовий, тому в запозиченнях носовий ніколи не відтворюється, хоч вимовити його українцям не складно. Протиставлення м'який-твердий притаманне українській мові органічно, тому потенційно сприймається палаталізація будь-якого приголосного. Ігнорувати ні запозичення, ні українські маловживані слова не можна, оскільки всі вони є реальними явищами сучасної української літературної мови. Напівлалаталізовані тут виконують розпізнавальну й конститутивну, а часом і диференційну функцію. Усі вони єдино можливі в цих словах (пор.: бюст - буст, пюре - пуре, ревю-реву й под.). Тому, зважаючи на їх унікальний характер на українському ґрунті або на іномовну привнесеність у запозичених словах, слід вважати відповідні одиниці фонемами периферійної підсистеми.
Аналогічно слід розглядати й фонологічний статус напівпом'якшених [ж'], [ч*], [ці*], що можуть виступати не тільки перед [і] (наприклад, жінка, чільний, шість; ножі, уночі, комиші), а й перед голосними заднього ряду [а], [у] в таких, наприклад, словак, як збіжжя, Заволжя, ніччю, клоччя, тушшю, піддашшя, нехворощю. Напівм'яка вимова шиплячих у цих словах є нормою в сучасній українській літературній мові, тому їх, враховуючи також їхнє місце в системі подовжених приголосних (пор.: життя, колосся, зілля тощо), слід вважати окремими фонемами периферійної підсистеми. Що ж до основної фонологічної системи української мови, то напівпом'якшені, шиплячі, губні, задньоязикові, глотковий [г] трактуються як алофони твердих фонем (За Н. Тоцькою).
Сильна й слабка позиція приголосних фонем
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація алофонів українських приголосних“ на сторінці 2. Приємного читання.
