Класифікація алофонів українських приголосних

Сучасна українська літературна мова

Положення органів мовлення при вимові алофона [р]

Рис. 13. Положення органів мовлення при вимові алофона [р]

Положення органів мовлення при вимові алофона [Л]

Рис. 14. Положення органів мовлення при вимові алофона [Л]

Положення органів мовлення при вимові алофона [л']

Рис. 15. Положення органів мовлення при вимові алофона [л']

Середньоязикові приголосні алофони [j] та [і]

Алофони [і] та [й]. Сонорна фонема [й] функціонує в українській мові у двох основних алофонах. Обидва вони вимовляються при такому положенні мовних органів: середня частина язикової спинки піднімається до твердого піднебіння боковими краями, утворюючи посередині досить вузьку щілину, крізь яку проходить звучний струмінь повітря. Кінчик язика впирається в ясна нижніх зубів. Коли спинка язика піднята до твердого піднебіння, не найвище, повітря виходить назовні досить вільно, не утворюючи помітного шуму. У цьому разі артикуляційно й акустично утворюється звук, зближений з голосним [і]. Це типовий сонорний алофон фонеми /її/, що традиційно позначається в транскрипції як [ї] (і нескладовий). Він виступає в таких позиціях: а) на кінці слова або складу після голосного, наприклад: [краї], [боїлер]; б) на початку слова перед приголосним, наприклад: [імен':а], [імов'ірниї].

Другий алофон утворюється при максимально піднятій спинці язика (із збереженням щілини) до піднебіння. Коли повітря протискується крізь цю вузьку щілину, з'являється значний шум. Це буває: а) на початку складу після приголосного; б) на початку слова перед голосним; в) у кінці слова після голосного, наприклад: [njar'], Цамб], [cjryxajy]. Проте слід зазначити, що в аналогічних позиціях можлива й вимова сонорного [й] типу [ї].

Оскільки при вимові обох алофонів середньоязикова артикуляція є основною, то приголосну фонему ІйІ слід вважати не пом'якшеною, а м'якою.

Фонеми периферійної підсистеми

Українській мові властиві напівпом'якшені приголосні [б'], [п*], [в*]," [м'], [ф']; [ж*], [ч'], [ш'], [дж*]; [ґ*], [к'], [х']; [г*], які найчастіше стоять перед голосним [і], що дає підставу вважати їх комбінаторними алофонами відповідних твердих приголосних. Проте ситуація значно ускладнюється тим, що майже всі ці приголосні (потенційно всі) можуть стояти також перед голосними заднього ряду, передусім у запозичених словах, наприклад: бюст, пюре, ревю, мюзик-хол, фюзеляж, Чюрльоніс, ґяур, кювет, Кяхта, а також в українських: тьмяний, дзвякати, мертвяк, морквяний, різьбяр (хоч і різьбар), цвях, свято. Більше того, приголосний [в'] виконує навіть смислорозрізнювальну функцію в такій парі слів як [сват] — [св'ат]. Напівпом'якшені приголосні в запозичених словах деякі дослідники схильні кваліфікувати як звичайне пристосування звукової системи української мови до звукових систем інших мов. Однак в українській мові виявляються не будь-які пристосування, а тільки такі, які не порушують звичайних системних відношень. Так, в українському вокалізмі немає диференційної ознаки носовий-неносовий, тому в запозиченнях носовий ніколи не відтворюється, хоч вимовити його українцям не складно. Протиставлення м'який-твердий притаманне українській мові органічно, тому потенційно сприймається палаталізація будь-якого приголосного. Ігнорувати ні запозичення, ні українські маловживані слова не можна, оскільки всі вони є реальними явищами сучасної української літературної мови. Напівлалаталізовані тут виконують розпізнавальну й конститутивну, а часом і диференційну функцію. Усі вони єдино можливі в цих словах (пор.: бюст - буст, пюре - пуре, ревю-реву й под.). Тому, зважаючи на їх унікальний характер на українському ґрунті або на іномовну привнесеність у запозичених словах, слід вважати відповідні одиниці фонемами периферійної підсистеми.

Аналогічно слід розглядати й фонологічний статус напівпом'якшених [ж'], [ч*], [ці*], що можуть виступати не тільки перед [і] (наприклад, жінка, чільний, шість; ножі, уночі, комиші), а й перед голосними заднього ряду [а], [у] в таких, наприклад, словак, як збіжжя, Заволжя, ніччю, клоччя, тушшю, піддашшя, нехворощю. Напівм'яка вимова шиплячих у цих словах є нормою в сучасній українській літературній мові, тому їх, враховуючи також їхнє місце в системі подовжених приголосних (пор.: життя, колосся, зілля тощо), слід вважати окремими фонемами периферійної підсистеми. Що ж до основної фонологічної системи української мови, то напівпом'якшені, шиплячі, губні, задньоязикові, глотковий [г] трактуються як алофони твердих фонем (За Н. Тоцькою).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація алофонів українських приголосних“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних
  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту