У деяких випадках чергування [у] з [в], [і] з [й] не відбуваємся: у власних назвах (Удод, Вроцлав); у словах, де зміна початкового [у] чи [в] веде до зміни значення слова (вправа управа, вдача і удача); [і] з [й] не чергуються при зіставленні понять (минуле І сучасне); у словах іншомовного походження (до інституту).
2. У кінці деяких префіксів, у прийменниках та прислівниках можуть додаватись або відкидатись голосні звуки: відірвати, переді мною.
Прийменник з може мати варіанти ¿3, зі, зо: а хмари, зі свого.
• 3. Після приголосних вживаються частки би, же, після голосних - б, ж: зробив би, зробила б, зібрав же, зібрала ж.
• 4. Перед приголосними вживаються форми дієслів на -ся, перед голосними на -сі: зібралися асі; зібрались усі; але після приголосного - завжди -ся: дивляться, дивишся.
Художні засоби милозвучності мови
Милозвучність (або евфонічність)-якість усного мовлення, яка проявляється в його плавності, мелодійності, інтонаційній виразності, у відсутності звукосполучень, які були б неприємні для слуху.
У фонетичному арсеналі кожної мови є свої засоби евфонічності. В українській мові це спрощення в групах приголосних (честь - чесний, бризкати - бризнути), наявність слів із приставним приголосним і без нього, що дає можливість вибору (вогонь - огонь, вуста - уста), варіантів префіксів (під- - піді-, з-- зі- - із-, від- - віді- - од- - оді-), варіантів дієслівних суфіксів (-ти і -ть, -ся і -сь): вчитися -учитись.
Художня мова використовує фонетичні засоби усного мовлення і прагне видобути додатковий експресивний ефект навіть із тих евфонічних засобів, які надає їй норма:
• 1) рівнозначні за смислом варіанти слів (вольний -вільний, одна - єдина);
• 2) паралельні форми часток (би-б, же-ж);
• 3) звукопис - передані фонетичними засобами мови звуки природи чи навколишньої дійсності (Ш-ш-ш,- зашепотів очерет),
• 4) вживання певних звуків з художньою метою (наприклад, плавних л, м, н для створення враження м'якості, ніжності: Неначе ляля в льолі білій... - Т. Шевченко);
• 5) ритм - рівномірне чергування співмірних елементів;
• 6) пауза - засіб емоційності тексту, розкриття психологічного стану мовця;
• 7) повтор однієї приголосної фонеми - алітерація (Гуртуються вітри в степу", — В. Земляк);
• 8) повтор голосних фонем- асонанс (Ідіть h ночі в сяйво дня... - Олександр Олесь).
Пишучи власний твір, будуйте речення так, щоб на межі слів не виникали немилозвучні збіги звуків на зразок: "ці цікаві книги"; не допускайте римування у прозі: "любов людини до батьківщини"! уникайте набридливого повтору, нагнітання близьких за вимовою звуків та звукосполучень у словах: "Самовідданість, скромність, людяність і принциповість Свирида підкреслюється у багатьох місцях роману" (враження сичання); добирайте звукові повтори відповідно до мети впливу твору на читача: А сурми сумно плакали (П. Тичина).
Фонологія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтонація як суперсегментний засіб“ на сторінці 2. Приємного читання.
