Фразовий наголос виявляється тільки в реченні. Виступаючи компонентами речення, окремі слова дістають наголошення неоднакової сили, що залежить від місця слова в реченні, кількості складів у ньому та смислового навантаження. Фразовий наголос має такі різновиди: наголос акцентної групи, синтагматичний, логічний та емфатичний.
Логічним наголосом називається особливе виділення голосом слова в реченні з метою підкреслити важливість Його в смисловій структурі речення. У простому реченні буває тільки один логічний наголос. Він може падати на будь-яке слово в реченні, у тому числі й на неповнозначне. Наприклад: Чеснота - це робити людям добро і не чинити їм лиха. А робити ближнім добро — це робити для них те, чого ти бажав би самому собі (Нар. творчість).
Отже, фразовий наголос буває логічним, тобто він виділяє змістовий центр висловлювання або речення. Те саме висловлювання або речення залежно від місця логічного наголосу може мати різні значення.
Спробуйте прочитати речення з шістьма різними логічними наголосами (сегменти тексту пронумеровані, й у цій фразі-реченні може бути 7 логічних наголосів, від яких ' залежить додатковий зміст фрази-речення): У 50-х1 роках2 XIV ст. Глухів підпадає5 під владу6 Литви.
Логічний наголос сильніший від синтагматичного. Він може падати на будь-яке слово синтагми.
Під синтагмою розуміють лінійну послідовність слів, найтісніше пов'язаних за змістом і об'єднаних у фонетичну єдність засобами мелодики. У цій єдності виділяється один синтагматичний наголос, якому підпорядковані слабші наголоси. Самостійну синтагму може становити й одне слово. Синтагматичне членування речень здійснюється за допомогою пауз. У межах синтагми виділяється найважливіше слово, навколо якого об'єднуються інші, менш наголошені або ненаголошені. Таким словом звичайно є останнє слово синтагми.
Синтагматичне членування речення може варіюватися залежно від конкретних комунікативних завдань, які ставить перед собою мовець, а також від темпу мовлення. Це означає, що в межах того самого речення можлива різна кількість синтагм, наприклад: 1. У 1618 році /Глухів захоплює/Польща. 2. У1618році/Глухів І захоплює Польща.
У синтагматичному наголосі, на відміну від словесного, переважають сила і тон, якість і тривалість мають підпорядкований характер.
Наголос акцентної групи - найслабкіший за своєю силою. В акцентну групу звичайно об'єднуються повнозначні слова і сполучники, прийменники, допоміжні дієслова і окремі різновиди займенників. Акцентну групу можна розглядати також як фонетичне слово, наприклад: йди-но, до центру, скажи ж бо. Іноді акцентну групу становлять сполучення кількох повнозначних слів: я ж син твій - ЦажсйнтвА].
Емфатичний наголос (грец. emphasis - роз'яснення, вказівка, виразність) - це виділення важливої зі смислового погляду частини висловлення (групи слів, слова і навіть частини слова) у зв'язку з вираженням експресії мовлення, емоційного стану мовця.
Емфатичний наголос найчастіше виражається подовженням наголошеного голосного, а іноді й приголосного, а також своєрідною мелодикою. Порівняйте: -Що-о? - Леонід метнув гострим поглядом на дівчину. "Гу-у, гу-у, гу-у", — чули вони прекрасне, усміхаючись обоє вві сні. — А-а ...Я. Дівча озирнулось і видихнуло: - Х-ху! А чш-ш! Дівчатам—наліво! Хлопцям - направо! Шику-у-йсь!-А тс-с! Здається, хлопці йдуть (З тв. О. Гончара).
Мелодика
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблема статусу інтонації“ на сторінці 2. Приємного читання.
